Установи й організації, які утримуються за рахунок бюджетних коштів, для забезпечення своєї діяльності та виконання покладених на них функцій складають і затверджують кошторис доходів і видатків відповідно до бюджетних призначень, які встановлені законом про Державний бюджет України.
В дохідній частині проектів кошторисів зазначаються планові обсяги асигнувань, котрі передбачається спрямувати на покриття видатків установи із загального і спеціального фондів проектів відповідних бюджетів. Формування дохідної частини загального фонду здійснюється виходячи із планових обсягів бюджетних асигнувань, що виділяються на утримання цієї організації.
Під час визначення обсягів видатків розпорядникам нижчого рівня головні розпорядники, розпорядники вищого рівня повинні враховувати об’єктивну потребу в коштах кожної установи виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установи.
Обов’язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установи. Показники видатків, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками щодо кожного коду економічної класифікації.
Кошторис затверджується за загальним і спеціальним фондами на рік без розподілу за періодами року в обсязі, який дорівнює сумі цих фондів. Кошториси і плани асигнувань підписуються керівником та головним (старшим) бухгалтером установи (централізованої бухгалтерії). Затверджені кошториси скріплюються гербовою печаткою й підписом керівників організацій, уповноважених затверджувати такі документи, із зазначенням дати затвердження.
Виконання кошторисів і планів асигнувань здійснюється наростаючим підсумком із початку року. Звіти про виконання кошторисів і планів асигнувань подаються в порядку та за формою, встановленими Державним казначейством України.
31) кредитування бюджету
- операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов’язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.
Кредитування бюджету є складовою частиною загального і спеціального фондів бюджету та одним із інструментів бюджетного регулювання. Крім стандартних операцій з надання коштів із бюджету на умовах повернення, платності і строковості до кредитування бюджету також зараховують (у новій редакції Кодексу) бюджетні позички та фінансову допомогу з бюджету на поворотній основі.
Класифікація кредитування бюджету наводиться у ст. 10 Кодексу.
32) міжбюджетні трансферти
- кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.
Міжбюджетні трансферти можуть здійснюватися у вигляді дотацій вирівнювання, коштів, що передаються до державного бюджету й місцевих бюджетів із інших місцевих бюджетів, субвенцій.
Закон про Державний бюджет на кожний бюджетний період містить виключний перелік і розмір дотацій вирівнювання й субвенцій.
Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів здійснюється на основі формули, яку затверджує Кабінет Міністрів України. Формула має враховувати такі параметри: 1) фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до них; 2) кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг; 3) індекс відносної податкоспроможності відповідного міста чи району; 4) прогнозний показник кошика доходів бюджетів місцевого самоврядування для бюджетів міст Києва й Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також прогноз доходів для районних бюджетів; 5) коефіцієнт вирівнювання.
Порядок здійснення всіх видів міжбюджетних трансфертів урегульовано у гл. 16 Кодексу.
33) місцеве запозичення
- операції з отримання до бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету.
Дане визначення є новим у бюджетному законодавстві України та визначає основи боргових відносин між органами місцевої влади, з одного боку, і кредиторами -- з другого. Місцеві запозичення є складовою частиною бюджету розвитку місцевих бюджетів. Виходячи з цього місцеві запозичення здійснюються з метою фінансування виключно бюджету розвитку міських бюджетів та використовуються для створення, приросту чи оновлення стратегічних об’єктів довготривалого користування територіальних громад.
Здійснення місцевих запозичень регламентується ч. 3, 6-8 ст.16, а особливості здійснення місцевого запозичення - ст. 74 Кодексу.
34) місцеві бюджети
- бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
Місцевим бюджетом вважається встановлений рішенням органів місцевого самоврядування (у тому числі Верховної Ради Автономної Республіки Крим) план формування, розподілу й використання фінансових ресурсів для забезпечення виконання завдань і функцій відповідної адміністративно-територіальної одиниці та повноважень органів місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. До місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань).
Згідно з нормами ст. 143 Конституції України, а також ст. 61 Закону України “Про місцеве самоврядування” від 21.05.1997 р. територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць та контролюють їх виконання. Місцеві бюджети є самостійними. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради самостійно й незалежно одна від одної розглядають і затверджують місцеві бюджети без втручання органів державної влади у процес складання, затвердження й виконання місцевих бюджетів.
Формування місцевих бюджетів здійснюється шляхом застосування єдиної бюджетної класифікації, державних стандартів соціальної забезпеченості тощо. Основними джерелами доходів місцевих бюджетів є податки, неподаткові надходження й міжбюджетні трансферти з державного бюджету, надходження й витрати на виконання повноважень. Органи влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органи місцевого самоврядування самостійно витрачають кошти на фінансування видатків, передбачених Бюджетним кодексом України.
В науковій літературі місцеві бюджети розглядаються у трьох аспектах: 1) як правовий акт, згідно з яким виконавчі органи влади отримують легітимне право на розпорядження певними фондами грошових ресурсів; 2) як план (кошторис) доходів і видатків відповідного місцевого органу влади чи самоврядування; 3) як економічна категорія, оскільки бюджет є закономірним атрибутом будь-якої самостійної територіальної одиниці, наділеної відповідним правовим статусом.
Поняття “місцеві бюджети” є значно ширшим за поняття “бюджет місцевого самоврядування”, яке прокоментовано вище.
Місцевим бюджетам у коментованому Кодексі присвячено розділ ІІІ.
35) місцевий борг
- загальна сума боргових зобов’язань Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок місцевого запозичення.
Дане поняття є новим у бюджетному законодавстві України та визначає теоретичне розуміння сутності місцевого боргу, який виникає в результаті здійснення місцевих запозичень. У Бюджетному кодексі визначено, що в місцевий борг, зобов’язання за яким держава не несе, включається загальний обсяг боргових зобов’язань із повернення отриманих і непогашених кредитів (позик).