Погашення місцевого боргу є однією зі статей витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів. Обслуговування місцевого боргу здійснюється за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету.
Обсяг місцевого боргу встановлюється ч. 3 ст. 18, а процес і особливості обслуговування місцевого боргу - ч. 5-7 ст. 74 Кодексу.
36) місцевий фінансовий орган
- установа, що відповідно до законодавства України здійснює функції зі складання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов’язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Для цілей цього Кодексу Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим віднесено до місцевих фінансових органів. Сільський голова забезпечує виконання функцій місцевого фінансового органу, якщо такий орган не створено згідно із законом.
До місцевих фінансових органів у системі виконавчої влади належать Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові управління та відділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у Києві й Севастополі державних адміністрацій, Державна податкова адміністрація в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві й Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (окрім міст Києва й Севастополя) та районах міст, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві й Севастополі, контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) в районах, містах і районах міст, територіальні органи Державного казначейства України. Вказані підрозділи не входять до складу місцевих державних адміністрацій та мають центральне підпорядкування.
37) надходження бюджету
- доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред’явлення цінних паперів.
Дане визначення має швидше теоретичне, аніж практичне значення, оскільки в самому Кодексі воно майже не застосовується. В поняття “надходження бюджету” включаються всі складові дохідної частини бюджету, які перелічені вище. Перелік надходжень до бюджету розширено за рахунок доходів від повернення кредитів, коштів від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів; надходжень унаслідок продажу/пред’явлення цінних паперів.
38) одержувач бюджетних коштів
- суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.
Дане визначення трактується в бюджетному законодавстві України вперше та регламентує коло осіб, які за рахунок бюджетних коштів реалізують заходи, передбачені бюджетною програмою. Таке коло осіб обирається головним розпорядником бюджетних коштів на основі встановлених Кабінетом Міністрів України критеріїв визначення одержувача бюджетних коштів. Ці критерії встановлюються з урахуванням напрямів, досвіду й результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов.
Одержувачем бюджетних коштів може бути будь-який суб’єкт господарювання незалежно від форми власності, статусу, який відповідає встановленим критеріям та обраний розпорядником бюджетних коштів для виконання встановлених завдань. Головні розпорядники бюджетних коштів самостійно визначають мережу одержувачів бюджетних коштів.
Законодавча регламентація функціонування одержувачів бюджетних коштів наведена в ч. 3 ст. 10, ч. 7 ст. 20, ч. 6 ст. 22, а відповідальність за порушення законодавства - у ч. 2 ст. 121 Кодексу.
39) органи, що контролюють справляння надходжень бюджету
- органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), інших надходжень бюджету.
У даному визначенні під органами державної влади розуміються органи виконавчої влади, уповноважені контролювати правильність і своєчасність справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), інших надходжень до бюджету.
Права, обов’язки, функції й завдання органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, регламентуються ч. 2--4 ст. 50, ч. 3 ст. 60, ч. 2, 4, 5 ст. 78, ч. 3 ст. 80 Кодексу.
40) паспорт бюджетної програми
- документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).
Паспорт бюджетної програми, з наукової точки зору, можна визначити як систематизований за певною формою перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети й завдань, виконання яких пропонують і здійснюють розпорядники бюджетних коштів відповідно до покладених на них функцій; використовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом. Паспорт бюджетної програми містить: 1) найменування головного розпорядника, відповідального виконавця, бюджетної програми; 2) обсяг бюджетного призначення, у тому числі із загального і спеціального фондів; 3) законодавчі підстави для виконання бюджетної програми та її мету; 4) напрями діяльності за бюджетною програмою; 5) видатки та їх розподіл за територіями; 5) перелік державних цільових програм, що виконуються у складі бюджетної програми; 6) результативні показники, які характеризують виконання бюджетної програми: затрати продукту, ефективність.
Порядок розробки паспорта бюджетної програми регламентується наказом Міністерства фінансів України “Про паспорти бюджетних програм” від 29.12.2002 р. (зі змінами), зареєстрованого Міністерством юстиції України 21.01.2003 р. за № 47/7368. Правила складання паспортів бюджетних програм місцевих бюджетів, квартального й річного звітів про їх виконання, здійснення моніторингу й аналізу виконання бюджетних програм, оцінки ефективності бюджетних програм затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09.07.2010 р. № 679, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.07.2010 р. за № 574/17869.
41) платіж
- виконання бюджетних, боргових чи податкових зобов’язань, що виникли в поточному або попередніх бюджетних періодах.
Це поняття має суто теоретичний зміст і майже не застосовується в Кодексі. В даному визначенні під платежем розуміється будь-яка трансакція з перерахунку грошових зобов’язань, котра здійснюється будь-яким суб’єктом на користь бюджету незалежно від дати виникнення такого зобов’язання.
42) програмно-цільовий метод у бюджетному процесі
- метод управління бюджетними коштами для досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу.
Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі передбачає складання й виконання бюджету в розрізі бюджетних програм. Запровадження цього методу складання бюджету є істотною зміною в бюджетній ідеології. Формування бюджету за програмно-цільовим методом передбачає врахування обсягу наявних ресурсів, що використовуються для досягнення певних результатів у державному секторі. Він передбачає з’ясування результатів, яких необхідно досягти в державному секторі, а вже потім ставиться питання про те, які ресурси слід використати для досягнення цих результатів.
У аналітичному плані програмно-цільовий метод упроваджує в бюджетний процес важливі елементи аналізу порівняння витрат і досягнутих результатів. Цей аналіз є інструментом оцінки програм, який забезпечує схвалення і здійснення в бюджетній сфері тих програм, результати від реалізації яких перевищуватимуть витрати на них.
Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі формує систему звітування й оцінки роботи, забезпечує вищий рівень прозорості ухвалення рішень у державному секторі.
Із запровадженням програмно-цільового методу змінюється характер державної політики: перевага надається не потребі в коштах для утримання бюджетних установ, а тому, які результати будуть отримані від їх використання.
Серед переваг програмно-цільового методу відзначимо забезпечення прозорості бюджетного процесу (чітке визначення цілей і завдань, на досягнення яких витрачаються бюджетні кошти), підвищення контрольованості результатів виконання бюджетних програм; оцінку діяльності учасників бюджетного процесу щодо досягнення поставлених цілей та аналіз причин неефективного виконання бюджетних програм; упорядкування організації діяльності й посилення відповідальності головного розпорядника бюджетних коштів щодо формування й виконання бюджетних програм; підвищення якості розробки бюджетної політики, ефективності розподілу й використання бюджетних коштів.
Застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі врегульовано ст. 20 Кодексу.