Марк 02:33
наприклад?
телепатія?
духи померлих?
Соня 02:34
блін, заткнися! не телепатія!
я знаю дещо…
можу дещо показати
і ти переконаєшся, що існує інший світ
типу як паралельний вимір чи щось таке
про який твоя наука нічого не знає
Марк 02:34
Соня 02:34
що?
Марк 02:34
нічого))
Соня 02:34
що нічого?
Марк 02:35
розказуй, як плануєш переконувати задрота)
Відповідь не надходила дві хвилини. Марк вирішив, що Соня образилася чи, може, заснула, і хотів відкласти планшет, коли внизу екрана з’явилося нове повідомлення:
Соня 02:37
добре)
я скажу тобі, що треба робити
Марк 02:37
треба робити для чого?
Соня 02:37
для того щоб переконатися, що паралельні світи існують!!!
Марк 02:37
серйозно?
Соня 02:37
ага
Марк 02:37
ти реально думаєш, що зможеш переконати мене?
Соня 02:37
так!!!
Хлопець виборсався з-під легкої ковдри й сів, підклавши під спину подушку. Від бажання вдруге виступити руйнівником міфів і похизуватися логічними прийомами, котрих навчився від Арсена, засвербіло між лопатками. Звісно, Марк розумів, що йому не вдасться розправитися із Сониними забобонами так невимушено й ефектно, як це зробив би його дід, але все ж він не сумнівався, що не залишить від її фантазій мокрого місця. Хлопець узявся гарячково друкувати:
Марк 02:38
я уявляю, як це виглядатиме
ми заліземо в якусь покинуту будівлю за містом
покуримо косяк
і перенесемось до паралельного світу
вгадав?
Соня 02:38
даун! я не курю траву (((
Марк 02:39
я теж
але я бачив тебе з Мартою біля Кошика
Соня 02:39
то була проста сигарета!
і я не в затяжку ((
Марк 02:40
ну добре)
тоді ми заліземо в покинуту будівлю за мсітом
*містом
ти помедитуєш кілька хвилин
із закритими очима
а потім почнеш переконувати
що відчуваєш присутність істот з іншого світу
Соня 02:40
я казала, що ти задрот?
забудь
ти кончений
«Сама ти кончена!» — подумав хлопець.
Марк 02:41
просто мені недостатньо розказати, що ти там щось відчуваєш
щоб переконатися, я мушу відчути сам, шариш?
Марк 02:41
тобто ти мала б показати щось, що я зможу повторити
не знаю…)
якусь процедуру, яку я повторю, коли захочу,
і відчую все на власній шкурі
Соня 02:42
ти відчуєш)
я гарантую..
Марк 02:42
ок)
Сонина затятість не насторожила хлопця: він не повірив у її серйозність. Він же не маленький у таке вірити. Аж поки не вискочили два наступні повідомлення:
Соня 02:42
я доведу тобі просто зараз
можеш вийти до під’їзду?
Марк 02:43
що?
Соня 02:43
ти можеш вилізти зі свого ліжка та на півгодини вийти до під’їзду??
Тепла хвиля, що затопила Маркові груди від усвідомлення власної, значною мірою ілюзорної інтелектуальної переваги, поступово відринула, натомість дивне відчуття — Марк не міг визначити, добре воно чи погане — холодною змією заповзло в серце. Хлопець виждав чверть хвилини, а тоді відстукав по клавіатурі:
Марк 02:44
зараз?
Соня 02:44
ага
Марк 02:44
навіщо?
Соня 02:44
щоб переконатися!!!
Марк почав набирати «переконатися в чому?», проте стер повідомлення. Що за дурня? Чого вона добивається?
На екрані висвітилось:
Соня 02:45
злякався?
Марк 02:45
ні
Хлопець супився та неспокійно покусував нижню губу. «Обов’язково саме зараз — посеред ночі?»
Соня 02:45
то що?
Не випускаючи планшета з рук, Марк зісковзнув з ліжка і підступив до вікна. З висоти восьмого поверху було видно всю західну частину Рівного. Місто спало, тільки по Пушкіна у бік Соборної піднімався білий «седан» — фари гнали перед машиною хвилю жовтавого світла. Марк не розумів, що замислила Соня, і через це почувався невпевнено, підсвідомо вишукуючи в її словах підступ, хитромудру пастку, замасковану показною доброзичливістю. Що їй насправді потрібно? Водночас внутрішні органи неначе розігрівалися від хмільного передчуття. Було щось непереборно заманливе в ідеї вислизнути посеред ночі з квартири, щоб зустрітися з дівчиною.