— Це без сенсу, — сказав я. — Я уявлення не маю, що треба робити чи як треба робити. Усе це якась дурня…
Карі уважно мене слухала.
— Гм, розумію…
— Ліпше забути і крапка.
— Можна й забути. Але…
— Що — але?
Барі зам'ялася, не відразу відповіла.
— Річ у тому… якщо Альвін убивця, якщо він убив Майю, то таке вбивство називається… вбивством на сексуальному ґрунті, так?
— Так, це вбивство на сексуальному ґрунті.
— Така особа… я не зовсім певна… Зрештою, нічого про це не знаю, просто гадаю, що така особа неодмінно уб'є знову. Якщо зуміє. Він може відчувати тягу. Потребу, — Карі аж затремтіла.
Її слова запали мені в голову.
— Так, твоя правда. Він знову уб'є.
Барі не мала до мене жалю.
— То чи вихід — просто все забути, як кажеш, Мікаелю?
Карі мала рацію, і я від цього дратувався ще більше.
— То що я, на твою думку, повинен зробити?
— Знайди собі помічника. Поговори з кимсь у поліції, напевно, ж когось там добре знаєш. Поговори віч-на-віч. З отим… як ти його називаєш? Сонцесяйним? Поговори з ним!
— Та ти не знаєш, про що кажеш! Сонцесяйний ненавидить мене!
Карі стенула плечима.
— Не думаю. Навпаки, мені здається, він тебе любить. Просто ви, певною мірою, стоїте по різні боки барикад, і це його сердить. Але ж ти також іноді мене сердиш… Це ще нічого не означає!
Задзвонив телефон. Карі підвелася, зняла слухавку. Повторила кілька разів «Алло!», перш ніж з роздратованою міною покласти слухавку на місце.
— Хто там?
— Ніхто. Тільки шелест у дротах. Уже вдруге за день. Неприємно…
Сонцесяйний недовірливо подивився на мене.
— Гадаєш, я заради тебе переступлю закон? Тобі що, перевернулося у голові, Бренне? — він потрусив своїми кучерями, що рудою хмарою огортали його голову, і пласке обличчя з кирпатим носом та веснянками розтягнулося не то гримасою, не то усмішкою. — Та ти жартуєш! Сам не згірш за мене знаєш, проводити пошук у базі даних без належних підстав незаконно, не кажучи вже про передавання інформації стороннім.
Ми вже добряче посиділи, допивали по третьому кухлю. Я зателефонував йому й попросив зустрітися. Трохи провагавшись, Сонцесяйний погодився. Ми пили пиво і тягнули час, теревенячи про всякі буденні речі, аж доки я помітив його нетерплячку. Отоді й поставив своє запитання.
Я підняв руки долонями вперед, ніби обороняючись.
— Розпружся! Дай розповісти, чому я до тебе звернувся, а ти сам вирішиш, що робити. Я тебе почастую ще одним пивом. За дармове пиво можеш принаймні вислухати мене.
— Гаразд, — неохоче погодився Сонцесяйний. — Однак ти несповна розуму, якщо думаєш, що я на таке піду заради тебе.
Ми зналися багато років, але тільки по роботі. Він був слідчим у відділі наркотиків, а я захищав наркоманів і дрібних наркодилерів. Рік тому я захищав у суді одного серба, звинуваченого в убивстві. Серб був, до того ж, босом серед наркоторговців міста. Я добився його виправдання у справі про вбивство, а Сонцесяйному це не сподобалося. Він не сумнівався у винуватості серба, казав мені про це не раз, але я знав — чоловік не винний. Сонцесяйний так і не пробачив мені того виграшу, та в усьому іншому Карі мала рацію. У наших стосунках панувала взаємоповага, ба більше — взаємна симпатія, хоч ми ніколи її не демонстрували.
Я розповів йому всю історію, від початку й до кінця. Сонцесяйний слухав, не перебиваючи. Час до часу відсьорбував з кухля великий ковток пива. Коли я закінчив розповідь, він ще довго сидів непорушно, потім мовчки підвівся. На якусь мить мені здалося, що Сонцесяйний зібрався геть, натомість він попростував до барної ляди і приніс ще два пива. Важко гепнувся на стілець.
— І що ти про це думаєш? — запитав я.
— Думаю, це порядне лайно!
Я мало що міг заперечити. Ми ще трохи посиділи в тиші, а тоді він перегнувся через стіл.
— А ти маєш рацію! Хлопа виправдано, і нової справи так просто не відкриєш. Вірю, тебе засмучує. Я завжди казав, що ти маєш гівняну роботу, Бренне! Захисник!!! — він наче виплюнув те слово. — Змарнувати життя і талант на порятунок від тюрми всілякої нечисті…
Я вже хотів заперечити, але він не дав мені й рота розтулити.
— Дуже хочеться сказати, що ти на це заслужив, що тобі дала по пиці ота реальність, яка криється в надрах твоєї роботи. Але…
Я чекав.
— Твоя правда. Той, хто вбив Майю, уб'є знову. І ще… цей свідок, Ніна Гаґен, є, ймовірно, правильною ниточкою. Побачимо, що я нарию. Дай мені кілька днів. Але не забувай, хлопці з відділу ідентифікації вже гарантовано перевірили її особу, ще під час суду.