Фактично, відмова від угоди з ЄС стала лишень іскрою, що призвела до вибуху, а паливо, яке живило той вибух, підготувала донецька «Сім’я», менше ніж за чотири роки перетворивши Україну з молодої демократичної держави на феодальне князівство із хворобливою залежністю від автократичної Росії.
Розділ 4
Майдан 2.0
У другій половині четверга 21 листопада 2013 року — рівно за тиждень до початку 3-го саміту ЄС «Східне партнерство» у Вільнюсі — прес-служба прем’єр-міністра України Миколи Азарова оприлюднила розпорядження про призупинення підготовки до підписання угоди про асоціацію із Європейським Союзом. «Призупинити процес підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським Співтовариством із атомної енергії та їхніми державами — членами, з іншої сторони», — йшлося в документі. Свій наказ голова українського уряду мотивував потребою вжити заходів «щодо забезпечення нацбезпеки, більш детального вивчення й опрацювання комплексу заходів, які необхідно здійснити для відновлення втрачених обсягів виробництва та напрямів торговельно-економічних відносин із Російською Федерацією». У своєму розпорядженні Азаров також доручив Міністерству закордонних справ і Міністерству економічного розвитку запропонувати Європейському Союзу утворити спільно з Росією тристоронню комісію з опрацювання питань української євроінтеграції.
Прес-служба Миколи Азарова оприлюднила розпорядження в той момент, коли президент Янукович розповідав європейським журналістам у Відні про продовження євроінтеграційного курсу та європейські перспективи України.
Відразу після того, як озвучене Азаровим рішення українського уряду з’явилося на офіційній сторінці Кабміну, президент Росії Володимир Путін заявив, що російська сторона готова до переговорів у форматі «Росія — Україна — ЄС», чим дав чітко зрозуміти, що без його втручання не обійшлося.
Увечері того ж дня небайдужі громадяни України почали самоорганізовуватися в соціальних мережах (переважно у Facebook і Twitter[51]): пролунали заклики до акцій непокори, перші ультимативні вимоги щодо відставки уряду та президента. О 22:00 активісти зібралися на мітинг на Майдані Незалежності в Києві. Ближче до півночі на центральній площі столиці зосередилося близько півтори тисячі осіб.
У цей же час на Майдані з’явилася міліція та бійці спецпідрозділу «Беркут».
Протягом усіх наступних днів, що передували Вільнюському форуму, європейська преса вирувала в обговореннях рішення керівництва України згорнути євроінтеграційні процеси. Журналісти цитували слова верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрин Ештон про те, що угода про асоціацію з ЄС була шансом для початку реформування України, обурювалися втручанням Путіна в переговори («наче зараз 1939 рік, і він (Путін) міг би довільно володіти територіями, як колись Гітлер і Сталін»), зазначали, що Україна «втікає від Європи», а також вказували на те, що ситуація у Києві нагадує перші дні Помаранчевої революції. Що там казати — піддатливість українського президента стала сюрпризом не лише для лідерів Євросоюзу, але й для соратників самого Януковича, навіть для найдавніших його союзників в Україні. До моменту офіційно задекларованої зміни зовнішньополітичного курсу та розвороту в напрямку Росії мало хто спромігся б припустити, що Віктор Янукович аж так залежить від Володимира Путіна. Лідери Партії регіонів намагались пом’якшити спричинений відмовою ефект, непереконливо наголошуючи, що в розпорядженні Миколи Азарова йдеться винятково про призупинення, а не про скасування процесу євроінтеграції, та всі подібні заяви були лише намаганням зберегти гарну міну при поганій грі — люди чудово розуміли, що означає «призупинення».
Польське видання «Rezczpospolita» 22 листопада опублікувало нищівну статтю під заголовком «Україна провалила екзамен із незалежності». Безумовно, провалила — сперечатися немає про що. Однак я хотів би зауважити, що реакція європейських ЗМІ та провідних західних політиків (а також Ангели Меркель) на загрозливий за своїми масштабами тиск Москви надійшла занадто пізно та була занадто слабкою. Рішення про відмову від підписання угоди про асоціацію ухвалювали не на саміті у Вільнюсі та не 21 листопада в залі засідань Кабінету Міністрів. Сигнали про те, що Росія не має наміру відпускати Україну і тим самим остаточно прощатися з імперіалістичними амбіціями, надходили задовго до призначеного на 28 листопада підписання угоди з ЄС.