Невдовзі після початку Антитерористичної операції (АТО) на сході України та перших втрат серед українських силовиків у мережу запустили відеоролик із заголовком «Фрагмент звернення до київської хунти матері вбитого українського військового», в якому Олександра Онищенко, мати вояка з міста Суми, який загинув від рук терористів 5 травня 2014 року, звинувачує українську владу в загибелі сина[81]. Насправді звернення згорьованої матері — це черговий нахабний фейк. Справжній ролик має назву «Звернення до В. Путіна матері росіянина, вбитого російськими найманцями у Слов’янську». Крім того, що тривалість оригінального, не посіченого пропагандистами ролика майже вдвічі більша за російську підробку, із нього стає зрозумілим, що Олександра Онищенко насправді зверталася не до київської влади, а до російського правителя — Володимира Путіна[82].
На кінець 2014-го в Інтернеті, українських газетах і журналах було опубліковано не менше ніж два десятки великих оглядових статей, у яких розвінчано міфи російської пропаганди про Україну. Можна сміливо стверджувати, що на сьогодні накопичено достатньо документів і матеріалів для написання на цю тему окремої книги. Протягом протистояння на сході України контрольовані Кремлем медіа видавали зйомки розбомблених міст і фотографії трупів із Дагестану, Чечні, Сирії за докази звірства українських «карателів» на Донбасі. Фотографія заповненого трупами наркоторговців моргу в одному із міст на півночі Мексики, зроблена журналістом мексиканської служби «Associated Press» у лютому 2009-го, «обернулася» на знімок мертвих вояків Нацгвардії та «Правого сектора». Відео ураження сирійськими повстанцями гелікоптера урядових військ Асада перемонтували та перетворили на відео знищення гелікоптера ЗСУ над Краматорськом. Розбомблений Белград несподівано «ставав» розбомбленим Донецьком. Аерофотознімки вибуху 6 липня 2013-го внаслідок залізничної катастрофи в містечку Лак-Мегантик, провінція Квебек, Канада, слугували «ілюстрацією» бомбардування літаками ВПС України міста Слов’янськ. Невтомні журналісти із «LifeNews» публікували фотографії вертольота із символікою ООН на фюзеляжі, «підтверджуючи» таким чином участь американців у конфлікті на Донбасі. Із цього приводу Лавров, голова російського МЗС, навіть просив світову спільноту провести розслідування. Фото виявилося скрін-шотом із відеоролика про діяльність миротворців ООН в африканській країні Конго. Фотографія маленької дівчинки, що сидить, зі сльозами обіймаючи іграшку, біля вбитої жінки, яке російські блогери та журналісти позиціонували як фото реальних подій на Донбасі та розповсюджували із популярним хештегом #SaveDonbassPeople, — це кадр із білорусько-російського фільму 2010 року «Брестська фортеця». Виступи італійських студентів у Римі проти скорочення соціальних програм у новинах на каналі «НТВ» подано як італійські маніфестації проти «викривлення» європейськими ЗМІ інформації про події на сході України.
Потік брехні не припиняється досі. Основна причина неперервності його плину — сліпа віра росіян у все, чим їх «годують» із телевізора.
У моєї мами двоє братів і двоє сестер. Один із братів — найстарший — уже помер. Наймолодша її сестра живе у місті Феодосія, на південному узбережжі окупованого Криму, ще один брат і сестра — на півночі Російської Федерації. Відтак, після березня 2013 року вся рідня по материній лінії опинилася «по той бік фронту» — в Росії.
На сьогодні ні з ким із них ми не спілкуємося. Після їхніх коментарів стосовно нас самих, стосовно людей і подій Євромайдану, стосовно України зрештою я маю сумніви щодо відновлення спілкування у найближчий час. Моя російська рідня твердо переконана, що до влади в Києві прийшли націонал-фашисти, що Євромайдан було організовано за гроші США, що бійці Національної гвардії та «Правого сектора» вирізають російськомовних громадян за відмову спілкуватись українською й основне — що конфлікт на Донбасі — внутрішньоукраїнський, тобто на сході України точиться громадянська війна, а російськими військами там навіть не пахне. Родичі з Росії справді вірять, що українські вояки розп’яли трирічного малюка на дошці для оголошень у центрі Слов’янська, що чоловіки у формі УПА пограбували поїзд із росіянами, що українська армія використовує заборонені міжнародними договорами боєприпаси та навмисне бомбардує житлові квартали. Моя тітка із Феодосії після перемоги Євромайдану телефонувала моїй мамі, своїй сестрі, та з жахом розповідала, що після перемоги Євромайдану націоналісти мають намір виселити всіх російськомовних із Криму, а ще про те, що до Автономної Республіки Крим вирушили 1800 (одна тисяча вісімсот!) автобусів із озброєними радикалами. Найбільш божевільна кримська байка, яку довелося почути в ті дні, — це побрехенька про чорну машину, що нібито роз’їжджає Феодосією і пасажири якої розстрілюють із кулемета всіх, хто на їхні привітання відповідає не українською мовою.