— Гордоне!
— Га?
— Ворухнулося!
— Що ворухнулося?
— Дитя. Я щойно це відчула.
— Правда?
У Гордона спиною пробіг морозець. На мить в ньому прокинувся сексуальний потяг, але дуже ніжний, геть не схожий на той, який він відчував раніше. Він спустився на кілька сходинок, став на коліна і приклав вухо до її живота.
— Нічого не чую, — згодом сказав він.
— Ну звісно, ти нічого й не почуєш. Принаймні, ще кілька місяців.
— Але ж пізніше почую?
— Думаю, так. На сьомому місяці, здається. А штовхатися починає на четвертому.
— Але дитя справді ворухнулося?
— Так.
Гордон ще якийсь час стояв на колінах, прислухаючись до того, що було в животі Розмарі. Але не чув нічого, крім биття пульсу у власному вусі. Та Розмарі не могла помилитися. Десь там, у затишній м’якій темряві, ворушилося щось живе.
Нарешті в родині Комстоків щось відбулося.
Джордж Орвелл
/George Orwell/
(1903-1950) — англійський письменник і публіцист, який став знаменитим завдяки найвідомішому роману в жанрі антиутопії «1984», де він змалював жахливе тоталітарне суспільство майбутнього, а також повісті «Колгосп тварин», де в алегоричній формі розповів про часи становлення СРСР.
На жаль, на тлі цих знаних книжок для багатьох читачів і досі лишається в тіні інший доробок Орвелла — романи, в яких письменник з властивими йому спостережливістю, проникливістю і гумором описує життя в період між двома світовими війнами минулого сторіччя і розмірковує над питаннями, які є актуальними й донині — взаємовідносини людини й суспільства, чи можна оголосити війну суспільним нормам і цінностям і не програти в ній, чи залежить свобода творчості від побутових умов і наповненості кишені. Саме таким є його твір «Нехай квітне аспідистра» — роман про те, як одного разу у міжвоєнному Лондоні людина мистецтва оголосила війну грошам і що з того вийшло.