– Сонечко, мамуся говорить із місіс Кітон.
– У неї кров була, – детальніше прозвітувала Тензі.
Аманда усміхнулася до Міртл.
– І казала ж я Бадді, якщо він уже взяв напрокат той «Фатальний потяг», то хай дочекається, щоб Тензі заснула, а вже потім дивиться.
Тим часом Нетті бігла далі. Вона дісталася перехрестя Касл-В’ю і Лорел, де їй довелося на якийсь час спинитися. Там була будівля громадської бібліотеки, і вздовж її газону тягнулася хвиляста кам’яна стіна. Нетті обіперлася на неї, задихаючись і схлипуючи, коли повз неї пронісся вітер, смикаючи за пальто. Вона вхопилася за лівий бік, де різко кололо.
Нетті озирнулася на пагорб і побачила, що вулиця порожня. Бастер, виходить, не гнався за нею, це все її уява. За кілька секунд вона понишпорила по кишенях пальта в пошуках «клінекса», щоб витерти з обличчя кров. Знайшла одну серветку, а також виявила, що ключа від будинку Бастера немає. Мабуть, випав з кишені, коли вона збігала пагорбом, але їй здавалося, що, вірогідніше, вона залишила його в замку вхідних дверей. Але яка різниця? Їй вдалося втекти до того, як Бастер побачив її, а це найважливіше. Вона дякувала Богові, що голос містера Ґонта так вчасно заговорив до неї, забуваючи, що саме через містера Ґонта взагалі опинилася в будинку Бастера.
Нетті глянула на пляму крові на серветці й вирішила, що поріз, напевно, не такий серйозний, як міг би бути. Кровотеча, здавалося, сповільнилася. Поколювання в боці також минало. Нетті відштовхнулася від кам’яної стіни й почалапала додому, опустивши голову, щоб не було видно порізу.
Дім, ось про що треба думати. Дім і її улюблений абажур з карнавального скла. Дім і «Недільний суперфільм». Дім і Рейдер. Коли вона буде вдома, двері замкнено, жалюзі опущено, телевізор увімкнено, а Рейдер спатиме в неї біля ніг, усе це здаватиметься кошмарним сном – із тих, які снилися в «Джуніпер Гілл», після того як вона вбила свого чоловіка.
Дім – найкраще місце для неї.
Нетті закрокувала трохи швидше. Скоро вона прийде додому.
Піт і Вілма Джерзики сходили на легкий ланч із Пуласкі після меси, а опісля Піт і Джейк Пуласкі всілися перед телевізором, щоб подивитися, як «Петріотс» надають по сраці ньюйоркцям. Вілмі футбол був абсолютно по барабану – і бейсбол, і баскетбол, і хокей теж, як на те пішло. Єдиний професіональний спорт, який їй подобався, – це реслінг, і хоча Піт про це не знав, Вілма й оком не моргнувши покинула б його заради Вождя Джея Міцного Лука[77].
Вона допомогла Фріді з тарілками, тоді сказала, що їде додому додивитися «Недільний суперфільм» – сьогодні це «На пляжі» за Ґреґорі Пеком. Пітові сказала, що забере машину.
– Та нічого, – відповів він, не відриваючись від телевізора. – Я пройдуся.
– Та тобі, бляха, не завадило б, – пробурмотіла вона собі під носа й вийшла.
Насправді Вілма була в гарному настрої, і головною причиною для цього була «Нічка казино». Отець Джон не відступався від цієї ідеї, як Вілма спершу очікувала, і їй подобалося, який вигляд він мав того ранку під час проповіді, що називалася «Нехай кожен і кожна з нас плекає свій сад». Тон його був, як завжди, лагідний, але в блакитних очах і випнутому підборідді лагідності не було. І жодні накручені метафори не обдурили Вілму та й усіх інших у тому, до чого він веде: якщо баптисти не збираються припиняти пхати свого колективного носа в католицьке просо, їхню колективну дупу чекає добрячий копняк.
Думка про копняки (особливо в таких масштабах) завжди дарувала Вілмі гарний настрій.
І перспектива копняків була не єдиною причиною Вілминого вдоволення тієї неділі. Нарешті їй не треба готувати якусь важку недільну страву, а Піт надовго припаркувався в Джейка з Фрідою. Якщо пощастить, вона решту дня проведе за переглядом того, як чоловіки намагаються розірвати один одному селезінки, а потім зможе в мирі й спокої подивитися кіно. Але спершу вона подумувала над тим, щоб зателефонувати своїй давній подрузі Нетті. Вілма думала, що їй вдалося незлецьки перепудити Психовану Нетті, і це все дуже добре… для початку. Але це лише початок. Нетті ще мусить заплатити за ті закаляні простирадла, знає вона про це чи ні. Настав час ще трішки побавитися з міс Психічна Хвороба-1991. Від такої перспективи Вілма сповнилася очікуванням і поїхала додому настільки швидко, наскільки могла.
77