Він піднявся вузькими сходами на останній, четвертий поверх, повільно, зупиняючись на сходових майданчиках, щоб перевести подих, перш ніж продовжити, не забуваючи про сердечні шуми, про які йому повідомив лікар Ван Еллен. На півдорозі до останнього майданчика побачив аркуш, приклеєний до панелі з матового скла на дверях його кабінету, через яке ледь вдалося прочитати «АЛЬБЕРТ ДЖЕНДРОН, СТОМАТОЛОГ».
Він зміг прочитати привітання на записці ще з п’ятої сходинки зверху, і серце забилося швидше, хоч і з шумами. Але серцебиття прискорилося не від напруження. А через лють.
«СЛУХАЙ СЮДИ, ЛАТИННИК СРАНИЙ!» – було написано вгорі аркуша яскраво-червоним маркером.
Альберт відірвав записку від дверей і швидко прочитав її. Читаючи, він дихав носом – жорсткими шморгами-видихами, від чого він звучав ніби бик, що от-от кинеться в бій.
СЛУХАЙ СЮДИ, ЛАТИННИК СРАНИЙ!
Ми намагалися поговорити з тобою розважливо – «Хто має вухо, нехай розуміє», – але ніякого толку це не дало. ТИ ВПЕРТО ЙДЕШ ДОРОГОЮ ПРОКЛЯТИХ, А ПО ЇХНІХ ПЛОДАХ ВИ ПІЗНАЄТЕ ЇХ. Ми мирилися з твоїм папістським ідолопоклонством і навіть із розпусним поклонінням Вавилонській блудниці. Але тепер ти зайшов задалеко. НЕ БУДЕ В КАСЛ-РОКУ НІЯКОЇ ГРИ В КОСТІ З ДИЯВОЛОМ!
Чесні християни чують цієї осені в Касл-Року дух ОГНЮ з СІРКОЮ. А якщо ти не відчуваєш, то це тому, що ніс тобі забили гріх і виродження. ПОЧУЙ НАШЕ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ І ЗАВВАЖ: ВІДМОВСЯ ВІД ПЛАНІВ СВОЇХ ОБЕРНУТИ ЦЕ МІСТО НА ЛІГВО ГРАБІЖНИКІВ І ДУРИЛЮДІВ, ІНАКШЕ Й САМ ПОЧУЄШ СІРКУ! І ТИ ПОЧУЄШ ЇЇ!
«Попрямують безбожні в шеол, всі народи, що Бога забули». Псалми 9:17.
ПОЧУЙ І ЗАВВАЖ, ІНАКШЕ ЛЕМЕНТИ ТВОЇ СКОРБОТНІ БУДЕ ДОБРЕ ЧУТИ.
СВІДОМЕ БАПТИСТСЬКЕ ЧОЛОВІЦТВО КАСЛ-РОКА
– Гівно на лопаті, – нарешті видушив із себе Альберт і зіжмакав записку в кулаку завбільшки зі свинячу шинку. – Той придуркуватий баптистський продавець взуття вже зовсім клепки погубив.
Перше, що він зробив після того, як відчинив кабінет, – це подзвонив отцеві Джону й розповів, що гра може стати жорсткішою від сьогодні й до «Нічки казино».
– Не переймайся, Альберте, – спокійно промовив отець Бріґгем. – Якщо той ідіот вирішить натиснути, то дізнається, наскільки сильно срані латинники можуть натиснути у відповідь… правда?
– Без сумніву, отче, – відповів Альберт. Він ще тримав зіжмакану записку в руці. Тепер поглянув на неї, і під моржовими вусами виникла маленька гиденька усмішка. – Без сумніву.
О десятій п’ятнадцять того ранку цифрове табло перед банком показало, що температура в Касл-Року – сімдесят сім градусів[90]. На дальньому боці Олов’яного моста незвично гаряче сонце створило яскраве мерехтіння, в місці, де шосе 117 з’являлося із-за горизонту й тягнулося до міста. Алан Пенґборн перебував у своєму кабінеті, переглядав звіти у справі вбивств Кобб-Джерзик і не бачив відображення сонця на металі й склі. Та навіть якби й бачив, це б його не надто зацікавило – врешті-решт, то просто над’їхав автомобіль. І все одно, брутально яскраве мерехтіння хрому й скла, що наближалося до моста на швидкості більш ніж сімдесят миль за годину, провіщало прибуття значної частини долі Алана Пенґборна… і цілого міста також.
На вітрині «Необхідних речей» табличку
ЗАЧИНЕНО У ЗВ’ЯЗКУ ЗІ СВЯТКУВАННЯМ ДНЯ КОЛУМБА
зняла рука з довгими пальцями, що з’явилася з рукава бежевого спортивного піджака. Натомість з’явилася нова табличка. Зі словами
ПОТРІБЕН ПОМІЧНИК.
Перетинаючи міст, авто рухалося ще зі швидкістю п’ятдесят у зоні, де передбачалося лише двадцять п’ять. Таку автівку школярі б відзначили зачудованими й заздрісними поглядами – лаймово-зелений «додж челленджер», припіднятий ззаду так, що ніс був націлений на дорожнє полотно. Через затінені вікна можна було ледве розгледіти захисну дугу, що тягнулася під стелею між передніми і задніми сидіннями. Задній бампер укривали наліпки «ГЕРСТ», «Ф’ЮЛЛІ», «ФРЕМ», «КВЕЙКЕР СТЕЙТ», «ҐУД’– ЄР ВАЙД ОВАЛЗ», «РЕМ ЧАРДЖЕР»[91]. Глушники вдоволено буркали, жирні від дев’яносто шостого бензину, який можна купити лише на автодромі «Оксфорд Плейнз», якщо поїхати на північ від Портленда.
Авто трішки сповільнилося на перетині Мейн і Лорел, після чого повернуло на похилий паркінг перед «Голярнею», тихо порипуючи шинами. У ту мить у закладі не підстригалися. Білл Фуллертон і Генрі Джендрон, перукар номер два, сиділи в кріслах для клієнтів під старими рекламними вивісками «Брілкрему» й олії «Вайлдрут». Вони поділили між собою й читали ранкову газету. Коли водій на секунду розігнав двигун, від чого з труб долинув тріск і простріли, обоє обернулися в той бік.
91