– Краще поводься гарно, грець тобі, – проспівав, позіхаючи, Френк.
Хвилин із десять він ще співав низьким хропливим голосом, доки не заснув.
– Машина-один! – закричала Шила з радіо, що висіло під панеллю приладів, коли Алан перетнув Олов’яний міст дорогою назад до міста. – Вийдіть на зв’язок, машина-один! Машина-один, на зв’язок, негайно!
Алан нудотно відчув, як нутрощі піднімаються, а тоді різко опускаються. Клат удома в Г’ю Пріста на Касл-Гілл-роуд розворушив осине гніздо – у цьому він не сумнівався. Заради Бога, чому він не наказав Клатові зустрітися з Джоном перед тим, як іти на Г’ю?
Сам знаєш чому: був не до кінця зосереджений на роботі, коли давав накази. Якщо через це щось станеться з Клатом, тобі доведеться з цим розбиратись і брати відповідальність на себе. Але це потім. Зараз головне – робити свою роботу. Тому роби її, Алане. Забудь про Поллі й роби свою срану роботу.
Він зірвав мікрофон із гачків.
– Машина-один, прийом?
– Хтось б’є Джона! – закричала вона. – Швидше, Алане, він просто місить його!
Ця інформація настільки суперечила очікуванням Алана, що на мить він зовсім отетерів.
– Що? Хто? Там?
– Швидше, він його зараз уб’є!
І все раптом стало на свої місця. Це ж Г’ю Пріст, звісно. З якоїсь причини Г’ю прийшов до шерифської управи швидше, ніж Джон вирушив на Касл-Гілл, і почав махати кулаками. Джон Лапойнт, а не Енді Клаттербак, ось хто в небезпеці.
Алан схопив «люстру», ввімкнув її й причепив на дах. Проїхавши міст і опинившись на території міста, він мовчки перепросив старий універсал і натиснув педаль газу до упору.
Клат почав підозрювати, що Г’ю немає вдома, коли побачив, що всі шини в його автомобілі не просто спущені, а почикрижені на шматки. Він уже збирався все одно зайти в будинок, коли нарешті почув слабкі крики про допомогу.
Він трохи постояв, вагаючись, а тоді поквапився по доріжці назад. Цього разу він побачив Ленні, що лежав на узбіччі, і побіг до стариганя, ляскаючи кобурою.
– Поможіть! – просипів Ленні, коли Клат укляк біля нього. – Г’ю Пріст здурів, той придурок на пшоно мене потовк!
– Де болить, Ленні? – запитав Клат.
Він торкнувся дідового плеча. Ленні вереснув. Найзрозуміліша відповідь. Клат підвівся, не певний, що робити далі. У голові змішалося забагато всього. Він знав лише те, що страшно не хоче все тут проїбати.
– Не рухайтеся, – сказав він. – Я йду викличу меддопомогу.
– Нє, я зараз устану й почну витанцьовувати, дурень ти набитий, – огризнувся Ленні.
Він скрикував і гарчав від болю. Скидався на старого бладгаунда зі зламаною ногою.
– Ага, – сказав Клат. Він уже рушив був до своєї машини, але повернувся до Ленні. – Він забрав твою машину, так?
– Нє, блядь! – видихнув Ленні, притискаючи долонями зламані ребра. – Він мене викинув, а тоді полетів на йобаному килимі-самольоті. Так, він забрав мою машину! Чого я тут лежу, по-твоєму? Загораю, нахуй?
– Зрозуміло, – повторив Клат і кинувся назад по дорозі. Четвертаки й десятицентовики вистрибували йому з кишень і розсипалися по щебеневому покритті яскравими маленькими дугами.
Він так стрімко нахилився до машини, що ледве не вирубився від удару рамки дверей. Ухопився за мікрофон. Потрібно сказати Шилі, щоб відправила допомогу для старого, але це не найважливіше. Алана й поліцію штату потрібно попередити, що Г’ю Пріст зараз за кермом старого «шевроле бел-ейра» Ленні Партріджа. Клат не був певен стосовно року випуску автомобіля, але таку порохняву розвалюху точно ніхто не проґавить.
Але зв’язатися з Шилою в диспетчерській не вдалося. Спробував тричі, і жодного разу відповіді не було. Ніякої відповіді.
Він уже чув, як Ленні знову починає кричати, тому пішов у будинок Г’ю, щоб телефоном викликати службу порятунку з Норвея.
«Прекрасний момент Шила вибрала, щоб на очку посидіти», – подумав він.
Генрі Бофорт також намагався зв’язатися з шерифською управою. Він стояв за барною стійкою, притискаючи слухавку до вуха. Постійні гудки, самі лише гудки.
– Ну давай, – промовив він, – піднімай, блядь, слухавку. Хлопці, що ви там робите? У джин-раммі[141] ріжетеся?
Біллі Таппер вийшов на вулицю. Генрі почув, як він щось крикнув, і нетерпляче підняв голову. За криком пролунав несподіваний гучний вибух. Генрі одразу подумав, що то в Ленні репнула стара шина… а тоді почулися ще два вибухи.
141