Біля центрального віому мене зустрів Калашников, мій другий заступник, високий, злегка сутулий, з великою головою і крупними рисами обличчя.
— Щойно надійшла відповідь. Тропосфера і стратосфера за даними метеоконтролю чисті. Ретроспективний аналіз півроку тому також нічого нового не виявив. Але є безліч “метеоштрихів”, з котрими ще належить розібратися.
Я кивнув, сів у крісло, відшукав на площині командного пульта потрібний сенсор, і віом розкрився на всю свою широчінь акваторією Балтійського моря.
— Перевірили інститути? Фізики ніяких експериментів не проводили під час аварій?
— Перевірили. Жоден з проведених на землі під землею і над землею експериментів не збігається з часом і місцем проведення.
— Дані по Марсу?
— Марсом займається Єгоров, він у секторі СПАС.[3]
Я увімкнув зв’язок із сектором периферійної гілки аварійно-рятувальної служби: станції СПАС виловлювали сигнали тих аварій, яких не могла “дістати” система постів оперативного чергування.
— Єгорова.
— Слухаю, — з’явився у малому віомі товстун Єгоров.
— Що нового по Марсу?
— Промацали всю кульку. Знайшли сліди старої шахти, посадочного майданчика, але вибух там був потужний, вирва діаметром близько трьох з половиною кілометрів. Нічого, звичайно, не залишилося. Правда… — Єгоров пожував нижню губу. — Експерти при аналізі виявили у воронці мізерні сліди води-зет. Можливо, хоч це щось дасть?
— Якої води?
— Води-зет, двічі ізотопної води, — пояснив Калашников. — До числа природних елементів, точніше, речовин, що складають усі тіла Сонячної системи, вода-зет не входить.
— І не тільки Сонячної системи, — докинув Єгоров, очікувально поглядаючи на мене. — За даними астрофізиків, воду-зет не виявлено ніде в Галактиці.
— Її можна одержати в лабораторії…
— Стривай! — сказав я. — А двісті років тому існували такі лабораторії?
Калашников замислився.
— По-моєму, ні, але я уточню.
— Гаразд. Будь “ласка, зведення подій за останні два дні.
Калашников підключив до віому інформканал і поринув у свою роботу, а я став читати повідомлення про події на Землі за останні дві доби. Аварій було всього сім, в основному на автоматичних заводах, що мене здивувало. Випадків по розділу “порушення екоетики” не виявлено зовсім, зате дрібних регіональних порушень рівноваги “природа — технологія” виявилося близько трьохсот.
Я поставив у останньому запису позначку “особливий контроль” і викликав Лапарру, Гната і Гриффітса.
Віоми спрацювали майже водночас, і поруч з моїм “генеральським” кріслом виникли крісла начальника американського філіалу “Аїд” та Лапарри. Гнат наяву завітав до сектора за кілька хвилин.
— Одержав нові дані, - сказав я, — тому і викликав вас заздалегідь. Та спершу — що у вас?
— Вдалося знайти дещо цікаве, — почав Лапарра. — Якщо не сказати інакше. — Моєму виклику він не здивувався, з чого я зробив висновок, що Лапарра на нього чекав. — Наш фігурант Зо Лі “роздвоюється”! Його тричі бачили у двох місцях одночасно.
— Одначе! — всміхнувсь я. — Роздвоюється?
— Дані перевірені, сумніву немає.
— Може, КОТ?
— КОТ — імітатор голографічного привида, що не вміє розмовляти самостійно, та й працює апаратура КОТ на відстані до ста метрів. У нашому ж випадку між “обома Зо Лі” було не менше трьох сотень кілометрів.
— Цікаво. І як ви це пояснюєте, як обґрунтуєте?
— Ніяк. Голова йде обертом! Поки що взяли до відома, передали інформацію фізикам та експертам, нехай помудрують ще й над цим, а потім подивимося. Наші помічники-вчені працюють над створенням датчиків, які можуть “засікти” Демона в повітрі. Обіцяли вранці подати перший експериментальний зразок — у їхньому розпорядженні всі лабораторії техсектора.
— Довго вони вовтузяться. — Мені не сподобався вираз Гнатового обличчя, щось останнім часом з ним відбувається, глибоко особисте, але що — спробуй здогадатися, якщо він навіть матері нічого не розповідає. — Ану, що там у вас скоїлося?
Гнат і Лапарра перезирнулися, потім Ян сказав:
— На Дайніса Пурнієкса було вчинено напад. Він ніс у лабораторію знайдений на Ховенвіпі радіопередавач і… Передавач зник, хто нападав — не встановлено.