— Цифри я пізніше запишу, — сказав Ґровер. — Можемо ми щось зробити на цій ділянці дороги, чи там проходить забагато вагонів? Ось у чому питання.
— А, — сказав Етьєн. — Ну, рух там був доволі інтенсивний, Ґрові. — Він вишкірився і скосив очі на Карла й Тіма, що зареготали.
— Ти зможеш зробити вилазку пізніше? — роздратовано запитав Ґровер. — Скажімо, ввечері близько дев'ятої?
— Не знаю, — сказав Етьєн. — Можна спробувати вислизнути та…
— Спробуй вислизнути, — сказав Ґровер. — Нам потрібні нічні цифри також.
— Але ж він, тато, турбується про мене, — сказав Етьєн. — Справді турбується.
Ґровер спохмурнів, подивився на планшетку, кілька разів клацнув затискачем і запитав:
— Гаразд, а що в школі? Що там нового?
— У мене в черзі вже декілька малюків, — сказав Етьєн, — першокласники. Вчителі на них завжди кричать. Кидаються крейдою. Усім кидаються. Один з них має доволі вправні руки, Ґрові. Треба б їм трохи потренуватися з натрієм. Але тут може бути клопіт.
Ґровер звів очі.
— Клопіт?..
— Вони можуть спробувати його з їсти. Один з них, — гигикнув Етьєн, — їсть крейду. Каже, що смачно.
— Гаразд, — сказав Ґровер, — продовжуй шукати. Нам потрібні люди, Етьєн. Це дуже важлива ділянка. Ми маємо покінчити з чоловічою вбиральнею. Це заради симетрії.
— Смерті? — запитав Тім, примружившись і наморщивши ніс. — А чому смерті, Ґрові?
Ґровер пояснив йому значення слова. Потім на зеленій дошці, прикріпленій до стіни, намалював крейдою приблизний план шкільної будівлі.
— Симетрія, розрахунок часу, — прокричав він, — координація.
— О, воно в мене у табелі є, — сказав Етьєн, — саме це слово.
— Правильно, — сказав Ґровер. — Це означає, що на фізкультурі твої руки, ноги й голова працюють разом. Те саме й у нас: люди в такій банді, як наша, мають діяти, як частини тіла…
Але його вже ніхто не слухав. Етьєн розтягував пальцями рот; Тім і Карл по черзі лупцювали один одного в плече. Ґровер дуже голосно клацнув затискачем, і вони кинули пустощі.
— Ще щось, Етьєне?
— Це все. А, у вівторок буде засідання АБУ. Думаю знову відправити туди Хогана.
— Ти ж пам'ятаєш, — насилу вимовив Ґровер, — що він зробив минулого разу.
Початкова ідея полягала в тому, що Хоган Слотроп краще за інших підходить для проникнення на засідання АБУ завдяки своєму досвіду відвідування зборів Анонімних алкоголіків. Ґровер припускав, що Хоган має уявлення про те, як проходять збори дорослих. Це був його черговий прорахунок. І він цілий тиждень хвилювався, що неправильно оцінив ситуацію. Замість того, щоб тихенько і непомітно сидіти в куточку і все записувати, на одному із засідань Хоган таки встряв у халепу.
— Я подумав, — розповідав він, — що не зашкодить підняти руку і сказати: «Мене звуть Хоган Слотроп, я вчуся в школі», а потім розповісти їм про навчання.
— Їм це нецікаво, — сказав Ґровер.
— А моїй мамі цікаво, — сказав Хоган. — Вона щодня мене питає, що було в школі, і я їй розповідаю.
— Вона не слухає, — сказав Ґровер. Вони викинули Хогана Слотропа із засідання АБУ, коли він попрямував до трибуни, щоб перевірити, чи вдасться йому прочитати «Дванадцять кроків» — програму дій Анонімних алкоголіків[231]. Буквально викинули — він був неважкий, тож його легко підняли.
— Чому? — заволав Ґровер.
— Бувають різні збори, — намагався пояснити Хоган. — В АБУ все інакше. У них там свої правила, і всі якісь дуже, дуже…
— Формальні, — припустив Ґровер. — Офіційні.
— Ніби вони грають у якусь гру, про яку я до того не чув, — сказав Хоган. — В АА ми просто розмовляємо.
На наступне засідання АБУ Кім Дюфе нафарбувала губи, накрутила кучері на французький манер, начепила своє найвишуканіше вбрання і бюстгальтер нульового розміру — Кім так задурила матір, що та придбала його — і прийшла на засідання, де незле зіграла дорослу. Так вона стала їхньою новою вивідувачкою.
— Тож тепер, — підсумував Етьєн, — Хогану кепсько, бо його замінили дівчиськом.
— Мені подобається Хоган, — сказав Ґровер, — зрозумійте мене правильно, хлопці. Але чи зможе він адекватно діяти в складно структурованій ситуації, — це єдине, що мене…
— Га? — одночасно запитали Тім і Карл.
Цей трюк вони навмисне вивчили, і він завжди спрацьовував, коли треба було спантеличити Ґровера. Ґровер знизав плечима, визнавши, що, можливо, це питання дисципліни, і дав Етьєну добро на те, щоб Хоган спробував ще раз. Наступним доповідав Тім. Його сферою були фінанси та тренування. У цей час усі були зайняті підготовкою до щорічного пробного прогону, що мав незабаром відбутися. Кодову назву операції «Спартак» Ґровер запозичив з однойменного фільму. Одного разу він спеціально їздив у Стокбрідж[232], щоб подивитися цю кінокартину. Вона його так вразила, що ще місяць по тому Ґровер щоразу, проходячи повз дзеркало, робив кірк-даґласівську[233] міну. Операція «Спартак» проводилася вже втретє, тож це мав бути третій пробний прогін справжнього повстання рабів, однак її називали винятково операцією «А».
231
Програма «Дванадцять кроків» — набір керівних принципів, план дій для відновлення після залежності, примусу чи інших поведінкових проблем: Спочатку цю програму, вперше оприлюднену 1939 року, запропонувало Товариство анонімних алкоголіків, а потім її структуру також запозичили інші організації.
232
Стокбрідж (
233
Кірк Даґлас (нар. 1916) — американський актор, батько актора Майкла Даґласа. Зіграв головну роль у фільмі Стенлі Кубрика «Спартак» (1960).