Вони допливли до підземного стоку під автострадою штатного значення, пройшли крізь нього й, обійшовши зболотнілу ділянку, вийшли на поле Фаццо, щоб перевірити місцевість для проведення маневрів. Потім вирушили на ділянку залізниці за станцією Фокстрот і, засівши в іргових[253] кущах, ягоди з яких вони з'їли ще раніше, почали кидати каміння на колії, щоб побачити, яким має бути кут обстрілу. Майже споночіло, тож про точність не йшлося. По колії вони повернулися майже до станції Мушваборо, звернули до міста і, вже відчуваючи легку втому, допленталися до цукерні, де сіли рядком перед стійкою і замовили чотири лимонно-лаймових газованки.
— Чотири? — перепитала продавчиня.
— Чотири, — підтвердив Ґровер, і продавчиня, як і завжди, здивовано на них поглянула. Кілька хвилин вони провели біля обертових дротяних стендів, гортаючи комікси, а потім пішли проводжати Карла додому під дощем, який дещо посилився.
Ще не діставшись кварталу, де жили Баррінґтони, вони відчули щось недобре. З місця, де був будинок Баррінґтонів, шугонули дві автівки та вантажівка зі сміттям, їхні двірники шалено вимахували по вітровому склу, колеса крилами здіймали воду. Хлопців оббризкало, дарма що вони встигли відскочити на газон. Тім озирнувся на Карла, але Карл нічого не сказав.
Дійшовши до будинку Карла, вони побачили, що весь газон перед будинком завалений сміттям. Якусь мить вони просто стояли, а потім, немовби їх хтось примушував, почали розкидати його ногами, шукаючи докази. Сміття на газоні було по щиколотку, і лежало воно точно у межах ділянки Баррінґтонів. Сюди, певно, вивалили цілий сміттєвоз. Тім виявив знайомі пакети А&Р[254], у яких його мати зазвичай приносила продукти з магазину; шкоринки великих жовтих помаранчів, які їм надсилала в подарунок тітка з Флориди; велику коробку від ананасового щербету, який Тім сам купив дні два тому. Усі ті інтимні подробиці, тіньовий бік їхнього сімейного життя, викинутий минулого тижня: зім'яті конверти від листів, адресованих його батькам, недопалки чорних сигар «Де Нобілі», які батько полюбляв курити після вечері, алюмінієві пивні банки, зім'яті точно на середині слова «пиво» — саме так завжди робив батько і навчив цього Тіма, — десять квадратних ярдів неспростовних доказів. Ґровер блукав галявиною, розгортав зім'яті папірці та перевертав різні речі, виявивши, що тут є сміття і з його будинку.
— І Слотропів, і Мостлі, — доповів Етьєн, — і, напевно, ще багатьох тих, хто живе поблизу.
Під навісом для машини вони знайшли сміттєві баки та почали кидати в них сміття, але десь за п'ять хвилин двері будинку відчинились і місіс Баррінґтон почала на них кричати.
— Але ж ми прибираємо сміття, — сказав Тім. — Ми на вашому боці.
— Не треба нам ваша допомога, — сказала місіс Баррінґтон. — Нам не треба нікого на нашому боці. Я щодня дякую Отцю нашому Небесному за те, що у нас немає дітей, яких покидьки на кшталт вас могли б зіпсувати. Ідіть звідси, забирайтеся геть. — І вона заплакала.
Тім знизав плечима і викинув апельсинову шкірку, яку тримав у руці. Подумав, чи не взяти пивну банку, щоб удома викрити батька, але тут же зметикував, що це призведе хіба до того, що йому влаштують гарненьку прочуханку, тож він облишив цю думку. Вони втрьох повільно пішли геть, час від часу озираючись на жінку, яка досі стояла на порозі. Вони вже пройшли два квартали і лише тоді помітили, що Карл іде за ними.
253
Ірга (коринка, бішмула) — рід рослин триби Яблуневі, листопадний кущ або невелике дерево.
254
«The Great Atlantic and Pacific Tea Company» (A&P) — американська мережа супермаркетів, найстаріша у світі (заснована 1859 року).