Ченґ запитала:
– А хто ж це тоді?
– Він налаштовує системи в Пало-Альто[21]. Уже досить досвідчений. Йому двадцять дев’ять. Зараз успішно займається роздрібними платіжними системами. Але в аспірантурі хтось сказав йому, що він не може отримати доступ до «Глибинної Мережі», і це було останнє, що він почув від цієї людини. Для нього ці слова стали викликом, наче червона ганчірка для бика. Наче спалах іскри, що провокував на роботу мізками. Він знав, що грошової вигоди тут годі й шукати. Завжди лише хобі. Він визнає, що це просто зачепило його еґо. Деяким дивакам це подобається. Вони просто хочуть бути кращими за інших диваків.
– Як далеко він зайшов?
– На це неможливо відповісти. Звідки йому це знати? Він може бачити якусь частину цієї Мережі так само чітко, як білий день. Проте хто знає, чи це все, чи лише її крихітна частина?
– Я не розумію, чому ви не розповіли про це більше у своїй статті. Це ж досить велика частина історії, чи не так? Прогресу було досягнуто.
– Той тип мені не дозволив це зробити. Він боявся помсти від користувачів «Глибинної Мережі». Деякі з цих сайтів справді хочуть залишатися в таємниці. Саме цей хлопець і розповів мені про Мерченко. Любительський проект перетворює його на легку здобич. Він не команда. Він лише сам. І він правильно робив, що боявся, згідно з вашими словами. Я на той час не був у цьому всьому певен. Могло закінчитися дуже драматично. Вони ж існують у своєму власному світі.
Ричер сказав:
– Нам потрібно зустрітися із цим хлопцем.
– Це буде непросто.
– На даний момент усе, чим ми володіємо, – це чутки з інших вуст. Але здається, ми всі одностайні в тому, що Майкл Мак-Кенн користувався «Глибинною Мережею» і що Майкл Мак-Кенн зійшов з потяга в містечку під назвою Материн Спочинок. Нам потрібно дізнатися, чи одне призвело до іншого. Він зійшов з потяга через Інтернет чи він збирався зійти з нього в будь-якому разі?
– Ви думаєте, що Материн Спочинок заманює людей через «Глибинну Мережу»?
– Ми бачили, як туди потягом приїхало двоє людей. Вони провели ніч у мотелі, а наступного ранку їх відвезли звідти на білому кадилаку.
Ченґ сказала:
– Там немає навіть мобільного зв’язку. Там точно не може бути потужного джерела Інтернету.
Вествуд на хвилину замовк, а тоді сказав:
– Нам слід піти в більш приватне місце.
За двадцять миль на південь від Материного Спочинку чоловік у випрасуваних джинсах та з висушеним феном волоссям ходив туди-сюди по кімнаті. Він чекав на телефонний дзвінок. Намагався не випереджати подій. Останнього разу, коли він подзвонив раніше призначеного часу, його змусили відчути себе нікчемним. «Дозвольте нам робити те, на чому ми знаємося, гаразд?» Не те щоб вони дотримувалися своїх слів. Досі вони цього не робили.
Він не міг більше чекати. Він узяв слухавку. Набрав номер. Не отримав відповіді.
Вествуд зробив бронювання в готелі завчасно, тож він замовив Ченґ і Ричерові окремі номери. Коли він зрозумів свою помилку, то не почувався ані стурбованим, ані спантеличеним через зайві витрати. Він лише обрав номер, де був кращий сигнал Wi-Fi, та визначив його їхнім офісом. Він витяг зі своєї сумки свій металевий комп’ютер та вмостив його на стіл. Ричер та Ченґ сіли на ліжко.
Вествуд звернувся до них:
– Ви вже згадували про Материн Спочинок раніше. На самому початку. І ви мали рацію. Кмітливий науковий редактор одразу спробував би розкопати глибше. Тож я це і зробив. Це станція завантаження зерна та торгова точка. І є ще певні дані про технічні характеристики цього місця. Проте хороший репортер завжди збирає інформацію хоча б із двох джерел. Тож я перевірив сервіс «Супутник Ґуґл», і, звісно, одразу натрапив на знімки цього місця, зроблені із супутника. Воно було саме там, де й мало би бути. І вигляд воно має саме такий, який повинна мати станція завантаження зерна та торгова точка. Але вона знаходиться хтозна-де. Це наче в районі Лос-Анджелеса є лише одне перехрестя, а решта території пустує. Просто неймовірно. Тож я вирішив трохи побавитися. Я зменшив масштаб для того, щоб зрозуміти наскільки далеко це місце від цивілізації, лише задля розваги, і за двадцять миль на південь від містечка я виявив його сусіда. Ще більш ізольованого. Тож цілком природно, що я знову збільшив масштаб, щоб роздивитися його ближче.
21
Пало-Альто – містечко на заході штату Каліфорнія, США. Розташоване на півночі Силіконової Долини. Тут знаходяться відомі компанії з виробництва комп’ютерів та програмного забезпечення.