– Ти мене навмисно підтримуєш?
Ченґ відповіла запитанням:
– Ти добре почуваєшся зараз?
– Досі голова болить.
– Я не хочу повертатися до Материного Спочинку, поки тобі не покращає.
– Зі мною все гаразд. Не турбуйся.
– Я б туди взагалі не поверталася більше, якби не Ківер. Хто я така, щоб когось судити? Ці люди просто задовольняють свою потребу. Можливо, Вествуд має рацію. Можливо, через сто років так усі робитимуть.
Ричер нічого не відповів. Вона запитала:
– Що?
– Я лише хотів сказати, що особисто я відклав би грошей і обрав би постріл гвинтівкою. Проте це створило би проблеми тому, хто потім би мене знайшов. Безладу було б чимало. Те саме стосується і повішання чи стрибка з даху. Вистрибування перед поїздом було б нечесно відповідно до машиніста. А випити «Кул-Ейд»[28] у готельному номері було б несправедливо стосовно покоївки. Може, саме тому люди й обирають послуги консьєржа. Це простіше для людей, які залишаються живими. Це навіть гідне пошани, гадаю. Проте я досі не розумію, яким чином це могло примножити статки Мерченка.
– Я не розумію, як нам туди дістатися. Це наче огорожа з колючого дроту, яка височіє на десять миль. Проте насправді вона простяглась на рівнині.
– Нам слід почати наш шлях із Оклахома-Ситі.
– Ти хочеш їхати потягом?
– Я хочу залишити нам декілька варіантів. Те, що написано дрібним шрифтом, ми розберемо пізніше. Скажи Вествуду, щоб забронював нам квитки.
Наступного ранку Ричер прокинувся дуже рано, швидше за Ченґ. Він акуратно виліз із ліжка і зачинився у ванній кімнаті. Він облишив свою колишню теорію. Назавжди. Вони довели, що ця теорія була абсолютно хибною. І довели неодноразово. Не було якогось піку. Не було верхньої межі. Не було жодних причин для того, щоб це раптом припинилося. І йому подобалося це знати.
Він дивився на себе в дзеркало, вигинаючись, обертаючись та розглядаючи себе з голови до п’ят. У нього з’явилися нові синці від падіння. Старий синець, який він отримав від удару Хеккета, тепер став яскраво вираженого жовтого кольору і виріс до розміру тарілки. Але він не забарвився кров’ю, біль потроху вщухав, та й задубіння потроху минало. Один бік його голови був досить чутливим і трохи м’яким, але не набряк. Для цього не вистачало плоті, як сказав лікар. Голова боліла стерпно. Він не був сонним і не відчував запаморочення. Він став на одну ногу, заплющив очі й спробував не втратити рівновагу. Він був при тямі. Його не нудило. Він не блював. Спазмів у нього не було. Він пройшов по одній лінії плитки на підлозі, від ванни до унітаза, а потім назад, зробивши це із заплющеними очима, і не зійшов з доріжки. Він торкнувся свого носа кінчиком пальця, а потім потер живіт, одночасно при цьому легенько стукаючи себе по голові. Жодних проблем із рухами та координацією, окрім його вродженої незграбності. Він не був танцівником балету. Вправний, витончений та моторний – це були прикметники, які ніколи його не стосувалися.
За ним відчинилися двері, й до ванної зайшла Ченґ. Він побачив її в дзеркалі. Вона виглядала милою та сонною. Вона позіхнула і сказала:
– Доброго ранку.
Він відповів:
– І тобі.
– Що ти робиш?
– Перевіряю свої симптоми. Лікар дав мені нічогенький такий списочок.
– Скільки ти вже їх перевірив?
– Мені ще залишились пам’ять, зір, мовлення, слух, мислення та контроль над емоціями.
– Ти вже успішно пройшов контроль над емоціями. Досить вражаюче, як для чоловіка, який служив в армії. А тепер назви мені трьох відомих вихідців з Оклахоми, якщо ми вже це робимо.
– Звісно, Міккі Ментел. Джонні Бенч. Джим Торп. І бонусні двоє: Вуді Гутрі та Ральф Елісон.
– З твоєю пам’яттю все гаразд. – Вона відійшла назад до ванни і підняла два пальці. – Скільки?
– Два.
– Із зором у тебе також усе гаразд.
– Це не дуже точний тест.
– Гаразд, стій на місці та скажи мені, хто виготовив цю ванну.
Він глянув униз і побачив маленькі, не надто чіткі літери біля зливу.
– «Америкен Стендард», – сказав він, бо вже знав на це відповідь.
– Твій зір у порядку, – сказала вона.
Тоді вона щось тихенько прошепотіла.
– На літаку? – перепитав він. – Я тільки за!
– Слух у нормі. Це поза сумнівом. Яке найдовше слово у «Ґеттісбурзькій Промові»[29]?
– А це який симптом?
– Мислення.
Він замислився.
– Їх три. Усі складаються з одинадцяти літер[30]. Принцип, поле бою та освячений.
28
«Кул-Ейд» («Kool-Aid») – торгова марка розчинного порошку для приготування охолоджувальних напоїв із фруктовим смаком. Належить фірмі «Крафт Фудс».
29
«Ґеттісбурзька промова» («Gettysburg Address») – найвідоміша промова 16-го Президента США Авраама Лінкольна, виголошена ним 1863 року на церемонії відкриття Національного кладовища в м. Ґеттісбурзі, де відбулася одна з наймасштабніших битв Громадянської війни у США.
30
Всі три слова в англійській мові мають одинадцять літер: proposition, battlefield, consecrated.