Вона поповзла далі. Вона хотіла підібратися ближче. Цифри були їй відомі. Магазин на тридцять патронів вони вистріляють за дві секунди. Вона хотіла, щоб вони обоє також рахували. Вона хотіла, щоб їм пощастило. Якщо вона прибере одного, а потім і він прибере ще одного, то їх залишиться уже на двох менше на потім. А це було б чудово. Такі слова вона навіть не використовувала до зустрічі з ним.
Вона поповзла далі, потроху наближаючись. Запах від свиней був справді дуже поганим. Подумки вона порівняла своє місцезнаходження із супутниковим зображенням. Зараз вона була на позначці сьомої години. Свинарник був на позначці трьох годин. Він смердів. Це доводило лише одне. Ніякого вишуканого курорту тут і бути не могло. Це неможливо. Дехто сюди і підійти б не зміг, не прикриваючи нічим обличчя.
А Ківера тут поховали. Вона це знала. Тут, у свинарнику. Вони не могли копати в полі. Навіть повільна версія того, як сюди їхав Вествуд, була б помітна із повітря. А вони б непокоїлися через повітря. У них був гаманець Ківера. Вони бачили його візитки агента ФБР. Недійсні, як і її власні, проте цього вони вже не знали.
Вона наблизилась до нього. Підвела голову. Вона побачила огорожу і прибудову, яка розміром нагадувала гараж на одне авто. Канавокопач самотньо стояв на своєму місці, без роботи, по коліна в пшениці, він був праворуч від неї, на великій відстані. Прибудова була їхнім єдиним укриттям перед ним. Хоча б один із них спробував би нахилитися вперед та вистрелити. Просто перед нею.
Вона поклала два запасні магазини на землю. Виставлені один біля одного та готові до бою. Вона хотіла, щоб їй пощастило. Вона перемкнула свій селектор на «авто». Вона вирівняла свій приціл. Вона чекала.
Вествуд привів двигун у дію, потягнув одні важелі та опустив інші, тоді він перемістив передній ківш у вертикальне положення та підняв його вгору так, що більше не міг бачити нічого крізь лобове скло, окрім пофарбованої задньої поверхні ковша. Безпека важливіша за огляд. Його частина плану із цього моменту набувала невизначеного характеру. Ричер наказав йому тримати кермо прямо та повільно їхати вперед. Наосліп. Просто рухатись далі. Якщо потрібно буде, то навіть крізь огорожу. І не хвилюватися. Не зупинятися. Хіба що дещо трапиться. Невизначеність.
Майбутнє журналістики. Інтернет змінив геть усе. Тепер новини були особистими. Тепер репортер повинен був бути присутнім в історії. Розповідати з перших уст. Репортер повинен був стати історією. Блоги, статті, інтернет-платформи та договори на написання книг. Він витиснув щеплення й увімкнув передачу. Він зрушив з місця.
Ричер почув, як рухається канавокопач. Він відчув запаморочення. Він стояв на колінах, проте усе одно погойдувався. Тоді він півів голову. Дві огорожі. Дві прибудови. Шестеро противників. В очах двоїлося. Він ударив себе низом долоні по чолі. Він спробував глянути ще раз. Уже краще.
Зліва від нього канавокопач покотився вперед. Великі, проте непружні колеса прогиналися та буксували. Троє хлопців стояли пліч-о-пліч, притиснувшись до задньої частини будівлі. Зброя притиснута до грудей. Тоді бармен поволі перемістився до кута будівлі та почав по дюйму переміщатися вздовж торцевої стіни. Він дістався до наступного кута та обережно виглянув звідти. Тоді він підняв рушницю.
Ричер прицілився. «H&K», по суті, був дванадцятидюймовою трубою із руків’ям з обидвох боків. Дуже точний. І з металевим прицілом.
Продавець із їдальні націлився на канавокопач. І почав чекати. За ним одноокий тип ковзнув у напрямку протилежного кута. Канавокопач котився далі. Його шини брьохалися по полю. Стебла пшениці зачіпали нижню частину ковша, а тоді знову підстрибували вгору.
Ричерова голова досі боліла. З обох боків. Струс мозку, власне, навіть два, з двох протилежних боків. Між ними миготіли райдуги та іскри, наче проходив електричний струм.
Тоді Ченґ вистрелила. Повний заряд. Дев’ять сотень патронів за хвилину. Неймовірно швидко. Короткі уривчасті звуки, наче якась швацька машинка зійшла з розуму. Дві секунди. Повний магазин. Пил здійнявся вгору, а уламки дерева розтрощили будівлю.
Одноокий клерк пірнув назад до сховища. Продавець виглянув іще більше зі свого кута, шукаючи нове джерело небезпеки. Ричерова рушниця прослідкувала за його рухом. Приціл, мушка, ціль. Ричер вистрелив. Один раз. З відстані у вісімдесят футів. Дев’ятиміліметровий парабелум, вагою сто двадцять чотири грани[35], цільнометалева оболонка, початкова швидкість кулі – понад вісімсот миль за годину. Вражаюче швидко.
35
Гран – застаріла одиниця вимірювання, яка використовувалась до запровадження метричної системи. За 1 гран бралася маса, що дорівнює 62,2 мг. У наш час використовується в США та Великій Британії для вимірювання ваги куль і порохових зарядів.