Восьмий чоловік запитав:
– З яким настроєм вони звідси поїхали?
Фермер відповів:
– Хлопець усім виказував свою підтримку. Мені здалося, що він намагався всіх заспокоїти. Щоб самому почуватися від цього краще. Удавав із себе крутого хлопця, бо сам знав, який він нікчема. Я думаю, він сам цього соромився.
– Вони повернуться чи ні?
– Я голосую за «ні».
– А хто проголосує за «так»?
Лише водій кадилака підвів руку. Восьмий чоловік сказав:
– Шестеро проти одного, це більшість. Досить справедливе рішення. Я думаю, ви всі маєте рацію. І я пишаюся вами всіма. Вони приїхали сюди, проте не дізналися нічого, окрім того, що ми дозволили їм з’ясувати, і тоді вони поїхали геть. І є лише один невеликий шанс на їхнє повернення.
Вагання і невдоволення чоловіків змінилися пожвавленим настроєм. Їхні груди випнулися, а кутики губ опустилися, змінившись сором’язливими непевними посмішками. Восьмий чоловік сказав:
– Але у світі якраз і трапляються ці невеликі шанси.
Посмішки змінилися серйозними кивками – семеро серйозних чоловіків похмуро погоджувалися з правдивим висновком. Восьмий чоловік запитав:
– І куди вони поїхали?
Сім знизувань плечима і сім порожніх поглядів. Восьмий чоловік відповів сам:
– Власне, це не має ніякого значення. Хіба що вони зібралися до Лос-Анджелеса. Журналіст – це наше єдине вразливе місце. Це єдина можливість для них розгадати цю справу, виходячи з почутого нами від Ківера.
– Мільйон до одного, – сказав Мойнахан. – Звідки вони можуть знати, що саме їм треба шукати? Звідки взагалі Вествуду знати, якою інформацією він володіє насправді?
– Світ якраз реалізовує ці мільйон-до-одного шанси.
– Ми повинні залишатися абсолютно непомітними, – сказав мотельний портьє. – Хіба не так? Хіба не за це ми платимо?
– Ви за це не платите, я плачу.
У магазині знову запанувала тиша, поки не заговорив продавець запчастин. Він сказав:
– Гаразд, хіба не за це ви платите?
– Саме так. І навіть більше. Я плачу за те, щоб мені надали допомогу, коли вона буде мені потрібна. Як у «Три А»[9]. Усі види послуг одразу.
Фермер сказав:
– Вихід за межі нашої компанії – це великий ризик.
– Саме так, – повторив восьмий чоловік. – У цьому є багато недоліків. Проте є і переваги. Ми повинні все це обговорити.
Мойнахан запитав:
– За яку саме допомогу?
– Є цілий список. Я отримую те, за що плачу гроші. Від дріб’язкових речей до вагомих.
Власник сказав:
– Я думаю, нам варто почати з нагляду. Щонайменше. Якщо вони наблизяться до цього Вествуда із газети, нам треба одразу про це дізнатися. Так ми будемо готові до їхніх наступних дій. Якщо всі ці шанси один-до-мільйона зіграють проти нас.
Інші шестеро цієї миті спостерігали за обличчям восьмого чоловіка, чекаючи на його заперечення, але, коли воно не прозвучало, усі почали схвально кивати головами, розсудливо та поважно. Восьмий чоловік запропонував:
– Нам слід проголосувати. Усі «за» нагляд?
Мойнахан запитав:
– А це нижня межа списку пропонованих послуг?
Восьмий чоловік кивнув:
– Телефон, Інтернет та особистий нагляд.
– Яка верхня межа цього списку?
– Усе, аж до того, що вони називають цілковитим рішенням проблеми.
– Це ми можемо зробити й самі.
– Як там поживає твій брат?
– Я маю на увазі, наступного разу, коли ми будемо до цього готові.
– Ти передумав? Тепер ти гадаєш, що буде наступний раз?
Тиша заповнила магазин. Восьмий чоловік запитав:
– Хто голосує «за» нагляд?
Сім рук здійнялися вгору.
– Я радий, що ви всі на це погодилися, – сказав він. – Тому що я вже зробив дзвінок. Нагляд розпочали годину тому. Вони відрядили хлопця на прізвище Хеккет. Один із найкращих, мене в цьому запевнили. Спеціаліст у багатьох різних сферах.
23
Компанія з прокату авто надавала послуги автобуса до пасажирських терміналів, що було хоч і зручно, проте дуже повільно. Додало ще півгодини до і без того довгого дня. Ричер та Ченґ дісталися квиткової каси вже пізнього вечора. За розкладом був іще один рейс до Лос-Анджелеса, проте всі квитки на нього були вже продані. Жодних вільних місць узагалі, та ще й величезна черга тих, хто претендував на резервні квитки. Дві технічні несправності вранці спричинили такий безлад на весь день.
Наступний рейс був лише о восьмій ранку. Жодного вибору. Тож вони купили квитки на нього. Ченґ мала невикористаний зворотний квиток, яким вона і скористалася, а Ричер купив собі місце сам. Клерк повідомив їх, що посадка розпочнеться за сорок хвилин до відльоту, десь о сьомій двадцять ранку, а до того часу вони могли перечекати в готелі, що був за п’ять хвилин їзди на автобусі від аеропорту.
Натомість вони вирішили пройтися. Ричер вирішив, що нести валізу Ченґ буде краще, аніж котити, бо подумав, що тротуари із литого бетону погано відіб’ються на колесах. Готель мав вигляд довгої вервиці, увесь лаконічно-білий зовні та тепло-бежевий усередині, із зеленою неоновою вивіскою, на якій були його назва та призначення. У вестибюлі був невеличкий натовп. Близько дев’яти людей, але вони не стояли в черзі біля столу, а просто чекали поруч, деякі розмовляли по телефону, деякі стояли із розгубленим виглядом, а дехто з них робив і те й інше. «Дві технічні несправності вранці спричинили такий безлад на весь день». Ричер не часто літав, проте йому ці знаки видалися знайомими.
Портьє біля рецепції поманила їх ближче до себе. Це була молода жінка, зодягнена в приталену куртку та з шарфом на шиї. У її жестах відчувалася деяка настирливість. Вона сказала:
– Сер, мадам, у мене лишився один вільний номер. Якщо він вам потрібен, раджу взяти його просто зараз.
Ченґ перепитала:
– Лише один номер?
– Так, мадам, тому що з авіалініями сьогодні були певні проблеми.
– А поруч є ще один готель?
– В аеропорту немає.
Ричер втрутився в розмову:
– Ми беремо цей номер.
Ченґ поглянула на нього, а він відповів:
– Ми якось розберемось.
Він заплатив і натомість отримав ключ-картку. П’ятий поверх, п’ятсот перший номер, ліфти розташовані ліворуч, обслуговування номерів до одинадцятої, сніданок не входить у вартість, безкоштовний Wi-Fi. За ними вишикувалися дві пари, на яких попереду чекало розчарування.
Ричер та Ченґ дісталися п’ятого поверху та відшукали свій номер. Він був у м’ятних та бежевих кольорах і приємний на вигляд з будь-якої точки зору. Але Ченґ ніяк на це не відреагувала. Ричер сказав:
– Він у вашому розпорядженні.
Вона запитала:
– А ви що робитимете?
– Я точно щось вигадаю.
Він заніс її валізу досередини, поклав поруч із ліжком, подав їй ключ-картку і сказав:
– Нам слід десь повечеряти. До того як ці недолугі люди займуть усі столики.
– Мені потрібно освіжитися. Зустрінемося в ресторані.
– Гаразд.
– А ви не хочете освіжитися? Можете скористатися ванною першим.
Ричер поглянув на себе в дзеркало. Нова стрижка, свіжопоголений, недавно з душу та в новому одязі. Він сказав:
– Боюсь, краще виглядати я вже не буду.
9
«Три А» («Triple A») – абревіатура, що позначає Американську асоціацію автомобілістів. Її члени зобов’язані сплачувати членські внески, а тому в разі потреби вони можуть розраховувати на надання будь-яких послуг, пов’язаних із ремонтом та доглядом за авто.