Ченґ кивнула:
– Так, щойно Хеккет не подзвонить йому в призначений час. Або щойно він увімкне CNN та побачить, що саме тут відбувається.
– То, може, нам слід першими йому зателефонувати. Поки ми ще можемо це зробити.
– І що ми йому скажемо?
– Будь-що, тільки би отримати над ним перевагу. Нам треба вивести його з рівноваги. Нам знадобиться вся можлива допомога.
– Ти хочеш його засмутити.
– Це не зробить йому гірше. Нам знадобляться будь-які обманні емоції, які зможуть вчинити на нього тиск.
– Гаразд, давай спробуємо.
Він увімкнув підсвічування на телефоні Хеккета, знайшов потрібне віконечко та натиснув на зелену кнопку. Він чув, як набрані ним цифри виходять у мережу, потім на якусь мить запанувала коротка шипляча тиша і він почув мелодію. А тоді на дзвінок відповіли. Якийсь голос запитав:
– Так?
Це був чоловічий голос, який належав повногрудому чоловікові з товстою шиєю, проте мова його була переривчастою, і вся розмова виходила якоюсь безладною через хриплий поспіх та ентузіазм. І якесь очікування. Наче жадібний ковток чи зітхання. У цього типа був визначник номера, і він чекав новин від Хеккета, і він страшенно сильно на них чекав, і чекав на них саме тієї миті. Це було зрозуміло. Вочевидь, він чекав на те, щоб уже розпочинати святкування.
Ричер сказав:
– Це не Хеккет.
Чоловік зробив паузу, а потім сказав:
– Я зрозумів.
– Це Джек Ричер.
Жодної відповіді.
– Хеккет дістав Мак-Кенна, проте нас йому не вдалося дістати. Власне, ми дістали його. Він діяв професійно, проте цього було недостатньо.
Голос запитав:
– Де зараз Хеккет?
Вимова в нього була спокійна та трохи монотонна. Східноєвропейський акцент, здається. Власник голосу точно мав міцну статуру. Мабуть, він був блідим та огрядним, і, скоріш за все, він страждав на задишку.
Ричер відповів:
– Хеккет зараз у лікарні. Проте він прикутий до ліжка наручниками, бо поліція знайшла його швидше за лікарів. Просто тут, у Чикаґо. Ми відібрали в нього телефон та запасну зброю, але ми залишили йому пістолет, яким він застрелив Мак-Кенна. Він був без свідомості. У місці, яке розглядають як кубло терористів. Копи там його і знайшли. Я знаю, можете навіть не питати. Неправильна інформація. Їх дезінформували. І саме тому вони точно його жахливо катуватимуть. Вони пообіцяють йому, що в майбутньому на нього чекатиме Гуантанамо[16]. Або його передадуть в інші місця, де також годі чекати чогось доброго. Він настільки відчайдушно намагатиметься з ними домовиться, що видасть вас, не встигнете ви й оком змигнути. Ви не можете зробити йому нічого такого, чого б не вдалося переплюнути урядовим. Тож можете починати про це хвилюватися. Плюс вам слід хвилюватися ще й через нас. Ви розпочали війну. Це було дуже нерозумно з вашого боку. Тому що ви все одно програєте, і з цього нічого хорошого не вийде. Ми вам дамо такого жару, що навіть ваші діти народяться каліками.
– Ви так думаєте?
– Ми вже зробили це з Хеккетом. Він легко здався. І це ваш найкращий агент? Сподіваюсь, що ні, заради вашого ж блага. Тому що ви наступний. Ми знаємо ваше ім’я і знаємо, де ви живете. І ми вже на шляху. Вам час бути насторожі з цього моменту.
На іншому кінці дроту почувся протяжний стриманий видих, наче мали з’явитися слова, можливо, навіть багато слів, проте жодного слова вони так і не почули. Натомість дзвінок перервався, і Ричер більше нічого не чув у слухавці. Він уявив, як із телефону витягають маленький електронний чіп, ламають його навпіл за допомогою тупого кінця нігтя, а потім викидають у смітник.
Ченґ запитала:
– Хто він такий?
Ричер сказав:
– Він не був надто говірким. Сказав лише дев’ять слів. Але за голосом можна сказати, що він великий та огрядний, і, схоже, росіянин, і здався він мені досить багатослівним і досить розумним.
– Росіянин?
– Ну десь звідти. Із Грузії чи України. З однієї з цих країн.
– Багатослівним? Сказавши тільки дев’ять слів?
– Я сказав йому, що я не Хеккет, і він сказав, що розуміє. Врівноважено і спокійно. Або сказав це таким чином, щоб здаватися врівноваженим та спокійним. Цей тип точно розуміє, як словами можна висловити абсолютно різні речі.
– Ми справді знаємо, як його звати і де він живе?
– Я міг трохи прикрасити ситуацію. Або перебільшити трохи заради сильнішого ефекту. Як кажуть, грай, поки не виграєш. Бо ми все одно це дізнаємося, рано чи пізно. Якимось способом. Можливо, твій інформатор із телефонної компанії зможе посортувати його дзвінки за місцем розташування. Це займе всього лишень тиждень, за тим номером телефону. Він не міг відбитися далеко від дому. Ми можемо зосередитися на цьому.
16
Гуантанамо – місто на східному узбережжі Куби. Там розташована військово-морська база США.