– Ця інформація може призвести до фізичної шкоди чи серйозного ушкодження?
– Це і є нашою єдиною метою.
– Тоді мій інформатор цього не робитиме. Такі в нього умови.
– Тобі справді треба йому про це казати?
– Він сам зробить потрібні висновки, в кінці кінців. А тоді він перейде працювати до когось іншого. Я не можу цього допустити.
– Навіть заради Ківера?
– Ківер би мене зрозумів. І ти повинен це зробити. У тебе теж були свої правила поведінки. Умови є умови.
– Мені це підходить, – сказав Ричер. – Гадаю. Ми спробуємо з’ясувати це іншим способом. Після того як ми поговоримо з його сестрою. А вона може і сама з’ясувати це для нас. Залежить від того, скільки їй самій відомо. І чи це означає щось для нас.
– А більше нічого для нас ніщо не означає. Це більше не просто якась там дрібниця із пшеничним полем. У Хеккета є поплічники зі зброєю в Іллінойсі і шеф в Аризоні. Це загальнонаціональна організація. Вони стежитимуть за аеропортом, ви попередили їх, що ми туди дістанемося.
– Саме тому я це їм і сказав. Більше ми їх ніде не побачимо.
– Це ризиковано.
– Усе на світі ризиковано. Сідати на літак також ризиковано. В усіх інших пасажирів є телефони. Подумайте про фото та пісні. Подумайте про додаткову масу.
Двигуни їхнього літака чудово справилися із наявністю великої кількості телефонів на борту. Він легко здійнявся в повітря та полетів удалину, як і всі інші літаки того дня у найбільш завантаженому аеропорту Америки. Ричер був упевнений, що ніхто за ними не стежить, принаймні з повітря. Але їхні справжні імена були внесені до комп’ютера авіаліній, а очікуваний час прибуття їхнього рейсу був відомий загалу. Сподівайся на краще, проте готуйся до гіршого.
Їхні місця були поруч, і сиділи вони біля переднього краю крила літака. Місце біля вікна та середнє місце. Вони сиділи не в ряду біля виходу. Він був за два ряди позаду них. Ченґ вибрала місце посередині за власним бажанням. Поруч із нею, на місці біля проходу, сиділа жінка з навушниками у вухах.
Ричер сказав:
– Я тут думав про кузенів Мойнаханів. Чи братів, чи хто вони там такі.
Ченґ запитала:
– І що?
– Їх було двоє, проте проблем від них було в сотню разів менше, ніж від одного Хеккета.
– Як ти почуваєшся?
– Наче мене тричі побили. Про це я й кажу. Порівняно з жодним ударом в минулому. Я згоден з тобою, що Хеккет у Каліфорнії, його поплічники у Іллінойсі та шеф у Аризоні. Це загальнонаціональна організація. Проте я не розумію, який стосунок до цього має Материн Спочинок. Ці хлопці значно нижчої категорії. Вони не можуть бути місцевим підрозділом, інакше вони були б слабкою ланкою в ланцюзі. Вони виділялись би, як біла ворона серед зграї чорних.
– То хто ж вони тоді такі?
– Можливо, клієнти, – сказав Ричер. – Мак-Кенн найняв Ківера. Можливо, у Материному Спочинку теж когось найняли. Може, саме це зараз і відбувається. Можливо, погані хлопці торгують своїми м’язами з такими національними організаціями. Можливо, вони торгують усім, чим можна. А чому б і ні, це лише ринок послуг.
Ченґ відповіла:
– Тоді сестрі може загрожувати небезпека. Теоретично. Тому що організації поводять себе так, як належить організаціям. Вони цікавляться детальним досьє. У Материному Спочинку знали про те, що Мак-Кенн спілкується із сестрою? Якщо так, то вона є в цьому досьє. І вона для них зайва деталь. І ми також. А такі організації не люблять, коли зайві деталі зустрічаються. Питання типу «прикрий-мій-зад» для них значно важливіші.
Ричер нічого не відповів. Ченґ запитала:
– Що таке?
– Я майже певен, що сестра зараз у безпеці. За логікою. Я маю на увазі, що Ківер пробув там усього декілька днів, а ми тепер хвилюємося, чи є в когось адреса його сестри? Думаю, шанси на це мізерні. Просто неймовірні.
– Але?
– Але перебування в літаку робить тебе безпорадним. Голова сповнена дурних думок.
Міжнародний аеропорт у Феніксі гордо називався «Скай-Гарбор»[17], і він таки був безпечною гаванню, принаймні з повітря. Через металошукачі. На землі ситуація була геть іншою. Тож Ричер і Ченґ зійшли з літака та попрямували повз загальний вихід до більш віддаленого. Там вони зайшли до кав’ярні, зайняли місця на барних стільцях та почали чекати. Чекали вони на те, щоб останній пасажир із чиказького рейсу сів на автобус, який розвозив людей по готелях. Для того щоб будь-хто, хто чекав на пасажирів із цього рейсу, здався та пішов додому.