— Ні, мені щось не доводилось чути про них, — признався Незнайко.
— Акції — це такі папірці, ну, ніби грошові знаки, їх можна надрукувати в друкарні. Кожну акцію ми будемо продавати, скажімо, по фертингу. Виручені гроші потратимо на будівництво літального апарата, а коли насіння буде доставлене, кожний власник акцій одержить свою частину насіння. Звичайно, у кого буде більше акцій, той і насіння одержить більше.
Уся ця розмова відбувалася, коли автомобіль уже мчав вулицями міста. Побачивши по дорозі ресторан, Мига сказав:
— Я пропоную відзначити народження нашого акціонерного товариства добрим обідом.
За кілька хвилин наші подорожні сиділи в ресторані й апетитно обідали.
— Зараз найголовніше — примусити бідняків розщедритись і купувати наші акції, — мовив Мига.
— А як їх примусиш? Вони не повірять, що десь там на Місяці лежить насіння. Потрібні докази, — сказав Жуліо.
— Я вже все обдумав, — відповів Мига. — Ми почнемо з того, що зчинемо галас навколо цього діла. В першу чергу треба надрукувати в газетах, що до нас прибув коротулька з іншої планети. А коли всі повірять, ми надрукуємо, що цей космічний коротулька привіз насіння, і тут же сповістимо про заснування акціонерного товариства.
— А коли нам скажуть, що це обман? — заперечив Жуліо. — Які у Незнайка докази, що він з іншої планети? На вигляд він такий же коротулька, як і всі ми.
— Правильно! — вигукнув Мига. — Скажіть, Незнайку, чим ви можете підтвердити, що ви прибулець з космосу? Може, у вас лишився який-небудь скафандр? Не могли ж ви подорожувати в космічному просторі без скафандра!
— Скафандр у мене справді був, — признався Незнайко, — але я його сховав у саду під кущем, коли спустився сюди до вас з місячної поверхні.
— Де ж цей сад?
— Тепер я вже не можу пригадати, бо мене спіймав якийсь напівбожевільний пан Клопс і почав цькувати собаками за те, що я зірвав у нього в саду яблуко.
— А, Клопс! — вигукнув, зрадівши, Мига. — Ну, тоді ще не все втрачено. Гей, офіціанте, принесіть нам телефонну книгу!
Офіціант миттю виконав наказ, і Мига заходився гортати книгу. Він скоро знайшов розділ, де були надруковані прізвища на літеру «К», і сказав:
— Дивіться: Клопс, Велика Собача вулиця, будинок № 70. Як тільки смеркне, ми повинні бути у цього Клопса і зробити обшук в його саду. Ви, Козлику, теж поїдете з нами. Для вас знайдеться робота.
Невдовзі жовтий автомобіль пана Жуліо можна було побачити у Зміїному провулку, біля магазину різнокаліберних товарів, а коли стало темно, він уже мчав по Великій Собачій вулиці. Біля будинку № 70 автомобіль зупинився, і з нього вийшли четверо поліцейських з потайними ліхтариками й гумовими електричними кийками в руках. Найкмітливіші читачі, напевне, вже здогадалися, що це були не справжні поліцейські, а тільки переодягнуті в поліцейську форму Жуліо, Мига та Незнайко з Козликом.
Мига одразу підійшов до воріт, зазирнув у щілину і, помітивши світло у вікнах будинку, почав гучно стукати кийком у хвіртку. Через якийсь час двері будинку відчинилися, з них вийшов Фікс з рушницею в руках і зачалапав у своїх капцях по доріжці.
— Хто стукає? — спитав він, підійшовши до хвіртки.
— Поліція! — заявив Мига. — Відчиняйте негайно!
Почувши слово «поліція», Фікс розгубився й одразу відчинив хвіртку. Побачивши перед собою чотирьох поліцейських у блискучих касках, він так перелякався, що затремтів усім тілом і випустив рушницю.
— Ви арештовані! — сказав Мига і спрямував йому просто в очі промінь ліхтаря.
У цей же час Жуліо підбіг до нього ззаду, накинув на шию зашморг і ловко скрутив за спиною руки.
— За-за-за що мене арештовано? — спитав, заїкаючись від страху, Фікс.
— За те, що задаєте ідіотські запитання, — пояснив Мига.
— Але дозвольте… — почав був Фікс.
Більше він нічого не встиг сказати, бо Жуліо миттю заткнув йому рота гумовим кляпом.
Ви пробачте, Незнайку, що ми повелися з цим телепнем дещо грубувато, — сказав Мига, — але інакше не можна було, бо ж він міг пальнути в нас з рушниці. Будь ласка, покараульте тут біля хвіртки, а коли треба буде, ми покличемо вас… Ну, а ти марш до будинку, й щоб не було ніякого писку! — наказав Мига Фіксові й штовхнув його ззаду ногою.
Фікс покірно почвалав по доріжці. У цей час з будинку вискочив другий слуга пана Клопса — Фекс. Не встиг він і слова сказати, як руки йому були скручені, а в роті стирчав гумовий кляп.
Сам пан Клопс сидів у цей час вдома й, нічого не підозрюючи, пив какао з великої голубої чашки. Несподівано двері відчинились, і він побачив, як у кімнату ввалилися троє поліцейських, а з ними Фікс і Фекс із зв'язаними руками й заткнутими ротами. З переляку Клопс широко роззявив рота й перекинув чашку з гарячим какао собі на штани.