Нічийна троянда

Schweigen, wie Gold gekocht, in
verkohlten
Händen.

Große, graue,
wie alles Verlorene nahe
Schwestergestalt:

Alle die Namen, alle die mit-
verbrannten
Namen. Soviel
zu segnende Asche. Soviel
gewonnenes Land
über
den leichten, so leichten
Seelen-
ringen.

Große. Graue. Schlacken-
lose.

Du, damals.
Du mit der fahlen,
aufgebissenen Knospe.
Du in der Weinflut.

(Nicht wahr, auch uns
entließ diese Uhr?
Gut,
gut, wie dein Wort hier vorbeistarb.)
Schweigen, wie Gold gekocht, in
verkohlten, verkohlten
Händen.
Finger, rauchdünn. Wie Kronen, Luftkronen
um — —

Große. Graue. Fährte-
lose.
König-
liche.

АЛХІМІЧНЕ

Мовчання, мов переплавлене золото,
в обвуглених до кісток
долонях.

Велика, сіра,
близька, як найважча втрата,
постать сестри:

Всі наймення, всі
спалені разом
наймення. Скільки
попелу благословити. Скільки
здобутої раптом землі
понад
легкими, зовсім легкими
обручами
душі.

Велика. Сіра. Без-
жужільна.

Ти, тоді.
Ти, з блідим
надкушеним пуп'янком.
Ти у виннім потоці.

(Чи не правда, нас також
визволив цей годинник?)
Добре,
добре, як твоє слово тут мимохідь вмирало.)
Мовчання, мов переплавлене золото,
в обвуглених до кісток
долонях.
Пальці, тонесенькі, мов корони, етерні корони
навколо — —

Велика. Сіра. Без-
слідна.
Вінце-
носна.

EINE GAUNER- UND GANOVENWEISE GESUNGEN ZU PARIS EMPRÈS PONTOISE VON PAUL CELAN AUS CZERNOWITZ BEI SADAGORA

Manchmal nur, in dunklen Zeiten.

Heinrich Heine, An Edom

Damals, als es noch Galgen gab,
da, nicht wahr, gab es
ein Oben.

Wo bleibt mein Bart, Wind, wo
mein Judenfleck, wo
mein Bart, den du raufst?

Krumm war der Weg, den ich ging,
krumm war er, ja,
denn, ja,
er war gerade.

Heia.

Krumm, so wird meine Nase.
Nase.

Und wir zogen auch nach Friaul.
Da hätten wir, da hätten wir.
Denn es blühte der Mandelbaum.
Mandelbaum, Bandelmaum.
Mandeltraum, Trandelmaum.
Und auch der Machandelbaum.
Chandelbaum.

Heia.
Aum.

Envoi

Aber,
aber er bäumt sich, der Baum. Er,
auch er
steht gegen
die Pest.

ШАХРАЙСЬКА Й ЗЛОДІЙСЬКА БАЛАДА СПІВАНА У ПАРИЖІ ПОБЛИЗУ ПОНТУАЗА [11] ПАУЛЕМ ЦЕЛАНОМ З ЧЕРНІВЦІВ БІЛЯ САДАҐУРИ [12]

Часом лиш, в похмуру пору.

Генріх Гайне, До Едома[13]

Колись, коли ще стриміли шибениці,
тоді — хіба ні — існувало
небо.

Де моя борода, буревію, де
мій юдейський знак, де
моя борода, яку ти скубеш?

Кривим був шлях, яким я йшов,
кривим був, ая,
адже, ая,
він був рівним.

Гейя.

Кривим стає і мій ніс.
Ніс.

І ми подалися в Фріулі[14].
Перепало ж нам, перепало ж нам.
Бо тоді квітував рожевий мигдаль.
Рожевий мигдаль, можжевий риґдаль.
Рожевий сандаль, сажевий рондаль.
А також мигдаль-лавандаль.
Менораль[15].

Гейя.
аль.

Приспівка

І все ж,
і все ж стовбурчиться стовбур. Він,
він також
змагає супроти
чуми[16].

ІІ

FLIMMERBAUM

Ein Wort,
an das ich dich gerne verlor:
das Wort
Nimmer.

Es war,
und bisweilen wusstest auch du's,
es war
eine Freiheit.
Wirschwammen.

11

Понтуаз — містечко неподалік від Парижа, нині його передмістя, де народився найвидатніший поет французького середньовіччя Франсуа Війон (1431 — після 1463), автор «Великого тестаменту» та численних балад.

12

Садаґора (Садаґура, нині Садгора) — містечко неподалік від Чернівців, один з центрів хасидизму, де знаходилася резиденція садаґурських «вундеррабі», місце народження матері Целана. Сьогодні — частина Чернівців.

13

«Часом лиш, в похмуру пору» — рядок з вірша Генріха Гайне «До Едома», що є поетичним зачином до його повісті «Рабі з Бахераха». Едом (гебр. червоний) — перше ім'я старозавітного Ісава, за біблійною традицією — лютого ворога юдеїв (Буття, 25, 30), слугує збірним поняттям для позначення ворожого оточення євреїв загалом. Повний текст вірша в українському перекладі звучить так:

Вже ціле тисячоліття Ми — немов одна сім'я. Терпиш ти, що я існую, Ти бушуєш — терплю я. Часом лиш, в похмуру пору Наша нищилась любов, І твої побожні пальці Випускали з мене кров! Нині дружба в нас міцніша І надалі їй рости, Бо я сам став бушувати І зробивсь таким, як ти.

(Пер. П. Рихла)

14

Фріулі-Венеція-Джулія — область у Північній Італії. Тут курсивом цитуються рядки зі створеної в 16 ст. «Пісні ландскнехтів», яка була записана у 18 ст. німецьким фольклористом Ґеорґом Форстером.

15

бо тоді квітував рожевий мигдаль. / Рожевий мигдаль, можжевий риґдаль. / Рожевий сандаль, сажевий рондаль. / А також мигдаль-лавандаль. / Менораль — словесна гра, заснована на принципі метатези, яка не піддається перекладові, оскільки видозмінені форми набувають в німецькому тексті Целана нових значень, які неможливо відтворити іншою мовою. Так, напр., нім. «Mandelbaum» (мигдаль) набуває внаслідок звукових трансформацій семантичних значень «Machandelbaum» («ялівець») та «Chandelbaum» (світло, свічка, де наявні також асоціації з семисвічником — єврейською менорою). У цій словесній грі прихована також алюзія на жорстоку казку братів Ґрімм про вбивство батьками свого сина, кістки якого ховають відтак під ялівцем, «Von dem Machandelboom" («Про ялівець»). В укр. перекладі ці значення частково відтворені в епітеті «можжевий», спорідненому з рос. словом «можжевельник» («ялівець»), та штучно утвореному слові «менораль», що етимологічно споріднене з «менорою».

16

супроти / чуми — епідемія чуми традиційно була приводом для єврейських погромів (згадується також в повісті Генріха Гайне «Рабі з Бахераха»). Не виключено, що тут присутні також ремінісценції з роману французького письменника Альбера Камю «Чума».