— Леонарде, я планую потопити їхнього «Флагмана» з усіма на борту, — сказав він Берру і голова його при цьому несподівано засіпалася. Такого за ним Берр ще не спостерігав. — У Морока опісля не залишиться жодного «моряка». А твій Діккі Бомж Роупер надійно сидітиме за ґратами, згадаєш мої слова.
Берр не проти їх згадати, але все ж сумнівається в їхній правдивості. І справа не в тому, що він сумнівався у твердості намірів Ґудгью. Як і не сумнівався у тому, що люди
Морока навмисно зроблять усе, щоб вимотати, налякати чи навіть госпіталізувати свого противника. Довгими місяцями Берр і сам уважно стежив за всіма своїми діями. Він завжди старався зранку самотужки відвозити дітей до школи і домовлявся, щоб хтось їх забирав увечері. Берр переймався лише тим, що Ґудгью досі не усвідомлював масштабів цього восьминога. Лише минулого тижня Берру тричі відмовили у доступі до документів, які, як він знав, ходили по руках. Він тричі протестував і все даремно. Востаннє він особисто пішов у міністерство закордонних справ, щоб поговорити зі співробітником архіву у його ж лігві.
— Містере Берр, боюся, вас дезінформували, — сказав архіваріус у чорній краватці працівника похоронного бюро і чорних нарукавниках поверх чорного піджака. — Досьє, про яке йдеться, наказали знищити ще декілька місяців тому.
— Ви хочете сказати, що до нього мають доступ лише «флагмани». Чому б вам не називати речі своїми іменами?
— Хто до нього має доступ, сер? Здається, я вас неправильно зрозумів. Не могли б ви пояснити більш зрозуміло?
— Містере Аткінс, моя справа — це «П’явка». Я особисто відкривав досьє, на яке зараз даю запит. Це одне з шести досьє по «П’явці», які відкривали і паралельно наповнювали люди з мого відділу: два по суті справи, два по організації, два особисті. Жодне з них не проіснувало більше, ніж півтора року. Хто коли-небудь чув про архіваріуса, який би дав дозвіл на знищення досьє через вісімнадцять місяців після того, як його завели?
— Містере Берр, мені дуже шкода. Може, «П’явка» і ваша справа, я не маю підстав не вірити вашим словам, сер. Але, як кажуть у нас в архіві, навіть якщо вам належить справа, це ще не означає, що вам належить і досьє.
Попри все, інформація продовжувала надходити вражаючими темпами. І у Берра, і у Стрельскі були свої джерела: Угода набирає розмахів... Панама на лінії... шість панамських вантажних кораблів, зафрахтованих компанією «Айронбренд» з Нассау, пливуть через Південну Атлантику у напрямку до Кюрасао, приблизний час прибуття — чоти-ри-вісім днів. На їхньому борту близько п’ятиста контейнерів, які зараз по дорозі до Панамського каналу... Інформація щодо вантажу різниться: це і запчастини для тракторів, і сільськогосподарська техніка, і устаткування для шахт, і різноманітні предмети розкоші...
Ретельно вибрані військові інструктори, серед яких четверо французьких десантників, двоє ізраїльських полковників-спецпризначенців у відставці і шість колишніх радянських спецназівців, збиралися минулого тижня в Амстердамі на чудовий прощальний rijsttafel[86] у найкращому в місті індонезійському ресторані. Опісля їх доставили літаком у Панаму...
Уже кілька місяців у колах продавців зброєю ходять чутки про величезні замовлення військової техніки, які зробив Роупер через своїх посередників, але з’явилася нова інформація, яка підтверджує припущення Полфрі щодо змін у Роуперовому списку покупок. Брат Майкл, він же Апостол, розмовляв з одним з адвокатів картелів на ім’я Моранті. Цей Моранті працював у Каракасі і вважався опорою хиткого альянсу між картелями.
— Ваш містер Роупер стає патріотом, — повідомив Стрельскі Берру по захищеній телефонній лінії. — Купує в американців.
Беррове серце стиснулося, але він вдав повну байдужість:
— Джо, який же це патріотизм? Британець повинен купувати у британців.
— Він пропагує картелям нову ідею, — незворушно продовжував Стрельскі. — Якщо їхній вірогідний ворог — Дядечко Сем, то їм варто користуватися його іграшками. Таким чином, вони ознайомляться зі зброєю супротивника, освоять його техніку і матимуть прямий доступ до запчастин. Британські переносні зенітно-ракетні комплекси «Старстрік», британські осколкові гранати, британська техніка — це все вони отримають також. Безсумнівно. Але основні іграшки мусять бути дзеркальним відображенням озброєння їхнього вірогідного ворога. Щось британське, решта американське.
86
Рійштафель (з під. — «рисовий стіл») — комплексний обід, традиційний для індонезійської кухні колоніального періоду, під час якого подається велика кількість страв.