Пейзаж навколо був меланхолійний і величний: небо над головою здавалося виснаженим, повз них пролітали сині ліси. Проте чим далі на північ вони рухалися, тим темнішим ставав день, а східний вітер приніс мжичку. Поки вони доїхали до будиночка, дощ уже розійшовся. Вони роздягнули одне одного і наступні години здалися Джонатану цілим життям: він нарешті надолужив своє за довгі місяці постійного стримування і самообмеження, протягом яких він не дозволяв собі ні віддушин, ні слабкостей. Вона боролася з ним, не відводячи від нього погляду. Івонн відводила очі лише коли міняла позу, щоб постати перед ним уже в зовсім новому амплуа, щоб здатися йому іншою жінкою.
— Зачекай, — прошепотіла вона.
Її тіло зітхнуло, впало, а потім знову піднялося, обличчя її розтягнулося і стало відразливим, проте так і не вибухнуло. Здалося, вона врешті капітулювала: з неї вирвався стогін, але такий приглушений, що міг би долинати і з промоклих наскрізь лісів чи глибин сірого озера. Вона лягла на нього зверху і вони знову почали своє сходження на вершину, все вище і вище, аж поки не досягнули піку разом.
Джонатан лежав біля Івонн і не відводив від неї погляду: дивився на її рівне дихання і трохи гнівався на те, що вона отак спокійно собі спить. Він намагався зрозуміти, кого він зраджував цього разу. Софі? Чи лише себе, як і завжди? Ми зраджуємо Томасу. Вона перевернулася на бік, повернувшись до нього спиною. Її краса лише підкреслювала його самотність. Він знову почав її пестити.
— Він хороша людина, — сказала Івонн. — Займається антропологією і правами індіанців. Його батько — юрист, він працює з крі[54]. Томас хоче йти його стопами. — Івонн знайшла пляшку вина і принесла її у ліжко. Вона поклала голову йому на груди.
— Певен, він би мені дуже сподобався, — чемно відповів Джонатан, уявляючи мрійника з серйозним виразом обличчя у кольоровому плетеному светрі, який старанно виписує любовні листи на папері, виробленому з вторинної сировини.
— Ти одна суцільна брехня, — сказала вона, пристрасно обціловуючи його. — У тобі явно ховається брехун. Ти — одна суцільна правда, але з домішками брехні. Я тебе не розумію.
— Я в бігах, — сказав він. — Натворив усякого в Англії.
Вона ще чіпкіше впилася всім своїм тілом у його.
— Хочеш про це поговорити?
— Мені потрібно звідкись дістати паспорт, — сказав він. — Ніякий я не швейцарець, це все вигадки. Я англієць.
— Ти хто?
Вона розхвилювалася. Схопила його келих і почала пити, дивлячись крізь нього на Джонатана.
— Може, нам вдасться десь поцупити паспорт, — запропонувала вона. — Переклеїти фотографію. Один мій друг так зробив.
— Може, й так, — погодився він.
Вона голубила його, її очі горіли.
— Я вже пробував усе, — сказав він їй. — Нишпорив у кімнатах для гостей, заглядав у автівки на стоянці, але тут ніхто не носить з собою паспорт. Заходив на пошту, взяв бланки, вивчив усі формальності. Ходив на тутешній цвинтар, шукав мертвих чоловіків мого віку, думав, може, вдасться подати документи від їхнього імені. Але тепер такі часи, що годі знати напевно, чим це все обернеться: а може, усі померлі уже числяться в якомусь електронному реєстрі?
— Яке твоє справжнє ім’я? — прошепотіла вона. — Хто ти? Хто ти?
Коли він підніс їй найцінніший можливий подарунок, то відчув, як на якусь блаженну мить на нього зійшло дивовижне умиротворення.
— Пайн. Джонатан Пайн.
Увесь день вони прожили зовсім без одягу і, коли дощ вщух, попливли човном на острівець у центрі озера, де і купалися голяка на гальковому пляжі.
— Через п’ять тижнів він захищає дисертацію, — сказала вона.
— А потім?
— Одружується з Івонн.
— А потім?
— Працюватиме в лісах з індіанцями. — Вона сказала, де саме. Вони ще трохи пропливли.
— Разом з тобою? — спитав він.
— Звісно.
— На довго?
— На кілька років. Подивимося, як воно піде. Ми плануємо завести дітей. Десь так з шість.
— Ти будеш вірною йому?
— Звісно. Час від часу.
— А хто там живе?
— Здебільшого крі. Вони Томасу найбільше подобаються. Він навіть мову їхню вивчив.
— А як щодо медового місяця? — запитав він.
— З Томасом? Для нього медовий місяць — це поїсти в «Макдональдсі» і піти на тренування з хокею.
— Він подорожує?
— Північно-західними територіями. Ківатін. Йеллоунайф. Велике Невільниче озеро. Норман-Веллс. Він усе там об’їздив.