Тсукіко сідає за стіл із приголомшливою усмішкою.
Подальша бесіда більше нагадує творчий безлад, аніж пропозицію роботи, і кілька разів торкається балету, сучасної моди та японської міфології.
Після п’яти змін тарілок і чималої кількості випитого вина Тсукіко дозволяє вмовити себе й приймає пропозицію виступати в поки що неіснуючому цирку.
— Гаразд, — каже Чандреш. — Ми вже маємо дівчину-змію. Гарний початок.
— Чи достатньо нам буде її одної? — цікавиться Лейні. — Може, краще цілий намет, так само, як у акробатів?
— Дурниці, — заперечує Чандреш. — Краще мати один справжній діамант, аніж мішок сумнівних камінців. Ми поставимо для неї платформу десь на подвір’ї чи деінде.
Усі вирішують, що деталі краще відкласти на потім, тож за десертом і напоями мова йде лише власне про цирк.
Перед тим як їхати, Тсукіко залишає Марко візитку з інформацією про те, як її можна знайти; незабаром вона перетворюється на завсідницю Циркових Вечер. Дівчина часто виступає перед трапезою чи після неї, аби не відволікати гостей від вишуканих страв.
Вона стає улюбленицею Чандреша, і він часто ставить її за приклад того, яким має бути цирк.
Хорологія[9]
Мюнхен, 1885
До майстерні repa Фрідріка Тіссена навідується несподіваний покупець, англієць на ім’я містер Ітан Барріс. Містер Барріс зізнається, що стежить за ним із тієї самої миті, коли побачив кілька годинників із зозулею й захопився ними. Дорогу до майстерні йому підказав хазяїн місцевої крамнички.
Містера Барріса цікавить, чи не погодиться, бува, гер Тіссен виготовити йому годинник на замовлення. Годинникар має чимало поточної роботи, про що повідомляє містеру Баррісові, показуючи рукою на полицю з різноманітними годинниками із зозулями, від найпростіших до надзвичайно вигадливих.
— Я не впевнений, чи правильно ви мене зрозуміли, гер Тіссен, — каже містер Барріс. — Це буде надзвичайний годинник, цікавинка. Ваші годинники вражають, але те, про що я прошу, має бути справді видатним, das Meisterwerk[10]. І можете не перейматися щодо грошей.
Гер Тіссен, тепер уже заінтригований, цікавиться деталями й особливостями. У відповідь отримує дуже мало інформації. Є обмеження щодо розмірів (хоча годинник буде досить великим), а також циферблат має бути пофарбованим лише в чорний, білий чи сірий кольори. Решту, що стосується внутрішнього механізму чи зовнішнього вигляду, він може вирішувати сам. «На розсуд Майстра», — каже містер Барріс. Єдине, на чому він кілька разів наголошує, — годинник мусить бути «фантастичним».
Гер Тіссен погоджується, і чоловіки потискають руки. Містер Барріс повідомляє, що лишатиметься на зв’язку, а за кілька днів до майстерні надходить конверт із надмірною кількістю грошей, проханням завершити роботу за кілька місяців і лондонською адресою, куди потрібно надіслати готовий годинник.
Гер Тіссен витрачає на роботу над годинником майже весь відведений час. Лише зрідка він береться за інші замовлення, тим паче отримана сума легко йому це дозволяє. Кілька тижнів чоловік витрачає на розробку внутрішнього механізму. Для найпростішої роботи з деревом годинникар наймає асистента, але про всі важливі деталі піклується сам. Гер Тіссен полюбляє дрібниці й непрості завдання. Уся його розробка базується на єдиному слові, котрим скористався містер Барріс: «фантастичний».
Готовий годинник аж сяє. На перший погляд, це просто великий чорний годинник із білим циферблатом і срібним маятником. Поза сумнівами, майстерно виготовлений, з витонченою різьбою по краях, з ідеальним покриттям циферблата — але звичайний годинник.
Однак так ви думаєте, поки його не заведено. Поки він не почав клацати, а маятник — рівномірно похитуватися. Тоді годинник перетворюється на щось геть інше.
Зміни відбуваються повільно. Починається все з циферблата — білий колір перетворюється на сірий, поверхню розтинають хмари, котрі пропливають і зникають з іншого боку.
Тим часом частини пристрою розсуваються й складаються, наче деталі головоломки. Ніби він розпадається на шматки, повільно й вишукано.
Усе це триває годинами.
Циферблат темнішає, стає чорним, і там, де раніше були цифри, уже мерехтять зірки. Корпус годинника, котрий увесь час вивертався навиворіт і збільшувався, міниться відтінками білого й сірого. Він розпався не просто на шматки. Усе це — фігури та предмети, майстерно вирізьблені квіти, планети, крихітні книжечки зі справжніми паперовими сторінками, котрі можна гортати. Навколо частини видимого механізму скрутився срібний дракон, у різьбленій вежі крихітна принцеса метушливо сновигає з кутка в куток, чекаючи на відсутнього принца. Із чайничків у горнятка ллється чай, і мініатюрні клубочки пари здіймаються від них кожну другу секунду. Розгортаються загорнені в папір подарунки. Маленькі песики женуться за маленькими котиками. Розігрується ціла шахова партія.