— Скоро. Можливо, навіть сьогодні. Або через тиждень. Усе залежить від готовності суданців — і наскільки вони розсердяться.
Було ясно, що більше він їй нічого не розповість. Тамара мала повернутися в посольство й повідомити останні новини. Підвелася.
— Каріме, як завжди, була рада поговорити.
— Я теж.
— Хай таланить вашій армії, як щось таки почнеться!
— Повірте, вони обійдуться і без талану.
З кафе до машини намагалася йти без поспіху.
Щойно авто рушило, почала міркувати, кому слід передати інформацію. Вочевидь найперше слід поставити до відома ЦРУ. Але й військових теж. Якщо буде бій, можливо, американській армії доведеться втрутитися.
Повернувшись у посольство, піддалася імпульсу й попрямувала до кабінету полковниці Маркус. Сюзан була на місці. Тамара сіла й сказала:
— Карім Азіз розповів мені дуже тривожні новини. У відповідь на промову Генерала місцевий уряд очікує наступу суданців на табір біженців, а національна армія готує їм засідку на кордоні.
— Ого, — здивувалася Сюзан. — А Карімові можна довіряти?
— Просто так він словами не розкидатиметься. Авжеж, планів Хар-тума не знає ніхто, але якщо вони вирішать наступати, сутички не уникнути. А як це станеться сьогодні, під вогонь потрапить група журналістів і дипломатів.
— Можливо, нам доведеться втрутитися.
— Думаю, так і буде, надто враховуючи, що один із дипломатів — голова тутешньої резидентури ЦРУ.
— Декстер?
— Так.
Сюзан підхопилася з місця й підійшла до мапи на стіні.
Показала на скупчення червоних крапок між Абеше й суданським кордоном:
— Усе це — табори біженців.
— Вони розкидані на досить великій площі, — зауважила Тамара. — Скільки там, під триста квадратних кілометрів?
— Десь так. — Сюзан повернулася за стіл і заклацала по клавіатурі. — Погляньмо на останні супутникові знімки, — сказала вона.
Тамара повернула голову до великого екрана на стіні.
Сюзан пробурмотіла:
— Єдиний день, коли над Східною Сахарою хмари — і якраз сьогодні... а ні, хвала богу.
Покладала ще трохи, і на знімку з’явилося місто з довгою рівною злітною смугою на північній околиці.
— Абеше, — сказала вона й змінила фото на зображення пустирища. — Усі світлини зроблено за останню добу.
Тамара й раніше працювала із супутниковими знімками, тож побачене її засмутило.
— На такій площі можна заховати цілу армію, — промовила вона.
Сюзан продовжувала змінювати картинки, показуючи різні відрізки пустельного ландшафту.
— Тільки якщо вона стоїть на місці. Усю техніку й споруди миттю накриє пил. Коли ж їхатимуть — побачити їх буде легше.
Тамара сподівалася, що ознак суданської армії вони не виявлять. У такому разі Таб безпечно повернеться в Абеше й уже завтра вранці прилетить у Нджамену.
Сюзан гмикнула.
Тамара помітила щось схоже на колону мурах серед піску. Видовище нагадало їй кадри з телепередачі про комах, яку вона колись бачила. Примружила очі.
— Що це таке?
Сюзан відповіла:
— Господи Ісусе, вони вже там.
Тамара пригадала тривожне передчуття, що вечір вівторка може стати останнім, який вони з Табом провели разом. «Ні, — відігнала думку, — тільки не це».
Сюзан переписала координати з екрана.
— Група дві-три тисячі осіб, плюс техніка. Усі в пустельному камуфляжі, — промовила вона. — Бездоріжжям просуватимуться повільно.
— Наші чи їхні?
— Точно не скажу, але вони на схід від таборів, ближче до кордону, тому це, напевно, суданці.
— Ви їх виявили!
— З вашої підказки.
— А де чадська армія?
— Це можна швидко дізнатися. — Сюзан підняла слухавку: — З’єднайте мене з генералом Туре, будь ласка.
— Мушу повідомити ЦРУ, — сказала Тамара. — Дайте перепишу координати.
Взяла олівець і видерла аркуш із записника Сюзан.
Полковниця заговорила французькою, розмовляючи, імовірно, з генералом Туре, бо замість «vous»[6] використовувала неформальне «tu»[7]. Продиктувавши йому координати суданської армії, зупинилася, щоб він устиг записати. Потому додала, звертаючись до нього на ім’я:
— А зараз, Цезарю, головне: де ваша армія?
Записуючи координати, Сюзан уголос повторювала цифри, тож Тамара занотувала їх і собі. Полковниця спитала:
— А журналісти де?
Отримавши всі координати, Тамара взяла пачку наліпок зі столу Сюзан, підійшла до карти й наклеїла їх на позиції двох армій та групи журналістів. Відійшла й оглянула мапу.