До будинків, де ви були розміщені, перетворивши їх на імпровізовані казарми, наповнені нарами, зарядними пристроями для телефонів, військовими черевиками, вицвілими куртками, смородом, АК-74 та AR-15, польськими "гротами", чеськими "бренами", притулених до ліжка, гранатами, недбало розкиданими на ліжках або під ними, клейморів[13], РПГ-7, мухами, як комахами так і протитанковими; цілою майстернею військової техніки, а у вашому випадку, коли ви служили в аеророзвідувальній роті Шаблі: ще й дронів, десятків дронів, коробок від дронів, акумуляторів, зарядних пристроїв, електронних коробочок для прошивки[14], планшетів та телефонів.
Власне про це ти, Кінь, зараз розповідаєш Пацюкові, про те, як дійшло до того, що ти опинився тут, у забутому бліндажі на не на тому боці батька вашого Дніпра, але це довга історія.
Можливо, тобі варто почати з того, чому ти взагалі став пілотом дронів, Коню.
А можливо, тобі варто почати з того, як ти взагалі став солдатом, ти, людина, для якої кожен вищий учбовий заклад і корпорація, через які ти пройшов, були надто ієрархічними, і тому ти ніколи не зігрів собі місця.
Можливо, тобі варто почати з того, що сталося два роки тому, коли вибухнула повномасштабна, і ти сів у машину і поїхав на схід.
Можливо, ти повинен почати ще раніше, хоча ти знаєш, що Пацюкові це зовсім фіолетово. Можливо, якби ти міг розповісти йому щось про жінок, тоді, можливо, Пацюк почав би слухати, бо ти помітив, Коню, що Пацюк завжди підбадьорюється, коли згадуються жінки, хоча коли ви ще були на доброму боці батька вашого Дніпра, то в товаристві жінок він робився сильно сором'язливим.
Але ти не хочеш розповідати Пацюкові про жінок, бо ніколи цього не робив, і навіть українське військо не навчило тебе того братерства непристойності, тих хвастощів про те, як в неї були такі й такі, і робила таке-то і таке-то, і стільки-то разів, сука. Тобі не перешкоджали ті історії, які тобі розповідали інші; ти сміявся з усіма іншими, своїм порожнім, без внутрішнього змісту сміхом; іншого в тебе не було, але сам ніколи не розповідав жодних історій; крім того, тобі не було чого особливого розповісти. Твоє любовне життя, Кінь, у тому іншому світі, якого вже не існує і в якому ти ще не був Конем, було звичайним і нудним, що тут можна казати?
Але навіть якби тобі було що розповісти, ти б все одно не оповідав. І вже напевне не Пацюкові.
Ти б не наважився нікому розповісти про Зую, ти навіть сам з собою не говорив про Зую; все, що було пов'язано з нею, навіть її ім'я, здавалося тобі таким делікатним і швидкоплинним.
Справжнє ім'я Зуї не Зуя.
— Зуя? Не Зоя? — спитав ти, коли ви зустрілися.
— Зуя, не Зоя.
— Такого імені не існує, — дурнувато відповів ти.
— Є, бо я сама його собі надала. Я перша Зуя.
Вона знала, що ти нікому про вас не розповіш, і це єдина причина, чому слово "вас" мало якесь значення в цьому контексті.
Але це не єдина причина, чому ти не розповідаєш.
Ти не можеш зізнатися собі в цьому, Коню, бо ховаєшся перед собою за шторами, за думками про те, що ти повинен думати про інших, але насправді ти вважаєш Пацюка нескінченно нижчим за себе. За гірший різновид людини. Це переконання не потрапляє у твій внутрішній монолог, воно не присутнє в тому, що, здавалося б, є тобою, тобто у твоїй свідомості; воно залишається невисловленою думкою, бо ти вважаєш себе, Коню, тим, хто не зневажає простих людей, і, як тобі здається, ти це багато разів це доказував.
Якби ця думка якимось чином проникла в твою свідомість, Коню, ти б насварив себе і навіть спробував би загладити провину перед світом за цю думку, а перед Пацюком.
Але не проникає.
Як і всі, хто зголосився добровольцем до ЗСУ, ти таємно зневажав мобілізованих, ти навіть носив нашивку на зброї "Я нормальний, я не з ТЦК", що, очевидно, більше свідчило про твою неприязнь до тих, хто працює у пунктах рекрутингу, але й до мобіків, яких засилає ТЦК, принаймні з точки зору військової економії сил, а також особистих шансів на виживання – немає нічого гіршого, ніж служити з мобіками. Ти вірив, можливо, не з власного досвіду, а з колективної мудрості армії, що все завжди закінчується тим, що доброволець робить те, чого не хоче робити мобік, і в результаті мобік живе, а доброволець помирає – у своїй уяві ти використовував українське слово доброволець, хоча Зуя вважала, що лише ті, хто служив у добровольчих батальйонах в АТО, мають право на прізвисько "доброволець", а не ті, хто добровільно пішов до армії.
14
Прошивка. Прошити – це завантажити програмне забезпечення в польотний контролер; без прошивки ваш дрон нікуди не полетить, навіть не включиться.