— Друже, вони думають, що на війні, коли десь зустрічаєш обстріл, викликаєш авіацію і чекаєш, поки твої F-16 чи щось таке роз'єбуть все, що там є до роз'йобування нахуй, – пояснював він тобі тоді. – А я їм кажу: хлопці, це ми тут таліби, і ви повинні мислити як таліби, а не як англокекси. Це жорстока війна, хитра, це війна, де треба воювати розумно, з хитрістю та пастками, а вони вважають, що тільки тому, що хтось був у морській піхоті та отримав тут AR[17], тут буде те саме. У мене був один, який два тури в Афганістан, і коли нас тут вперше обстріляли зі 152-мм, він мало не обісрався від страху, а за першої ж нагоди йобнув паперами, і і тільки ми його і бачили.
— Можливо, він і хотів на війну, але не на таку, – відповів ти.
— Ніхто насправді не хоче на таку війну. Окрім колумбійців, їм байдуже ні на що, вони задоволені платнею і все. Ось чому я волію керувати колумбійцями, друже.
Були серед колумбійців і невдахи – одного Варяг, і Шабля хотіли відправити додому після того, як він втратив гвинтівку дорогою з позиції в тил, зовсім не під вогнем. Він просто відійшов убік, щоб висратися, притулив гвинтівку до дерева і так розхвилювався цим, що потім забув взяти гвинтівку з собою. Це було занадто, і Шабля через перекладача сказав йому збирати речі та їхати додому. А той як почне плакати та благати, то краще його розстріляють прямо тут, бо якби картель дізнався, що він не створений для воячки, вони б жорстоко вбили його, адже картель відправив його сюди, щоб він міг повернутися до Колумбії навченим солдатом. Шабля пом’якшав від цих сліз, а колумбієць, ім’я якого ніхто не потрудився запам’ятати, залишився в Легіоні, призначений для постачання, де, попри брак мовних знань, він досить добре справлявся, користуючись "гугл-перекладачем". Шабля зробив кілька фотографій його в бойових позах, з покемоном і РПГ в руках, щоб він міг вислати їх до дому, щоб там його не вбили страшним, жорстоким чином; такі ото були солдати.
І, зрештою, найдивнішим екземпляром у цьому людському звіринці був ти, Кінь.
Ось ти був тоді і досі такий, ти, людина, яку не можна було вбити, бо ти вже мертвий, грішник у світі без Бога, людина, яка винна все всьому світу, неплатоспроможний боржник з боргом, який неможливо сплатити жодними грошима чи добрими справами, людина, яку б назвали "інтелігентиком", якби ти так ретельно не приховував свою освіту та професію, людина, яка шукає смерті, але тепер, раптом, вирішила, що все ж таки хоче жити, людина, яка хотіла знайти хоча б слід сенсу в хаосі світу, тому почала розкладати піщинки на пляжі, не зважаючи на прибій.
Після трьох місяців у Легіоні Шабля сказав тобі, що ти хороший солдат, але ти, Кінь, знав, що в цьому немає жодної заслуги; лише твоя провина та гріх зробили тебе, на думку Шаблі, хорошим солдатом.
— Ти хороший солдат, Коню, і ми вдвох не можемо тут залишатися. Нам треба йти до Шакала, до сто сорок п'ятої, де справжня робота, а не це лайно, як тут, у Легіоні, – сказав він.
А ти пішов до 145-ї, де й познайомився з Ягодою.
РОЗДІЛ 16
Ягода — це зовсім інше ніж Леопард, Корлеоне чи Техас.
Ягода нічого не п'є, ніколи не пиі. Як у Леопарда, у нього був батько-алкоголік, але він реагував на батьківську залежність інакше, ніж ждун з Козачої Лопані під Харковом. Палить, звичайно, як і всі тут, крім тебе, Коню, але стверджує, що почав лише під час війни. Йому за тридцять, доброволець. Він з Києва, вивчав математику, але кинув навчання після першого курсу. Інші називають його поетом, мабуть, тому, що він багато читає. Навіть сюди він взяв з собою "кіндл", який заряджає з павербанків та читає, бо що ще можна робити, чекаючи на призначення однієї з двох категорій, 200-ї чи 300-ї?
17
AR - найчастіше стосується платформи стрілецької зброї AR-15 (ArmaLite Rifle), яка стала стандартом для багатьох армій світу, включаючи використання в Україні (наприклад, UAR-15). Ці гвинтівки відомі своєю ергономікою, модульністю, легкістю та точністю.