Выбрать главу

Після відвертої сваволі з боку Російського парламенту Україна має моральне право і зобов’язана припинити своє асоційоване членство у СНД як наддержавного утворення в інтересах Російської імперії.

Виходячи з цього, Український Національний Комітет з організації Міжнародного суду над КПРС за злочини тоталітарного режиму звертається до українських патріотів, державників, всіх громадян України дати відсіч московським реваншистам і їхнім політичним спільникам на території нашої держави.

Нині ми ще раз переконались, що без такого суду над спадкоємцями КПРС про вільну Україну не може бути мови, і над нами завжди висітиме загроза повернення тоталітарного режиму.

Майбутнє України — в єдності українського народу!

* * *

У Верховній Раді України була створена неформальна група з 68 Народних депутатів України для розгортання роботи по всій Україні. Засідання Комітету відбувалися щомісяця. По багатьох областях відбулися публічні слухання про злочини КПРС проти України та українців. Комітет з’ясував, що міжнародний суд імперативної сили може бути створений одним способом — укладенням договору між кількома державами про створення міжнародного суду. Ясно, що українська держава за теперішньої влади на укладення такого договору не піде. Якщо на нього підуть країни Балтії, то його рішення не матимуть чинности щодо України, бо для того, щоб рішення міжнародного суду були чинними і для України, їй необхідно бути однією із сторін, що підписують договір про утворення такого суду.

На той час це був єдино можливий варіант проведення міжнародного суду.

У липні 1998 року у Римі на дипломатичній конференції, учасником якої була і Україна, держави світу ухвалили постанову про створення Міжнародного кримінального суду для здійснення суду над злочинами й злочинцями проти людства та людяности, де б і ким би ці злочини не скоєні. Учасники конференції підписали Статут суду. Він відкритий для підписання будь-якою країною, яка поділяє його цілі і завдання. Українська делегація підписала Статут.

Аби Римський кримінальний суд був створений і міг почати діяти, необхідна ще одна юридична процедура — ратифікація Статуту певною кількістю держав. Україна готувалася це зробити, але після оприлюднення свідчень Миколи Мельниченка про причетність Кучми до смерті Г. Гонгадзе МЗС перевело справу у хронічний «процес підготовки до ратифікації статуту Римського кримінального суду», який може тривати до нового потопу.

Після того, як Україна ввійде да складу країн-членів РКС, буде можливо провести міжнародний суд над Комуністичною партією.

За таких обставин завдання нашого Комітету полягали в збиранні доказів скоєння Комуністичною партією Радянського Союзу та її українською філією — Комуністичною партією України злочинів проти України та українців за межами України й організація міжнародного громадського суду.

Практика проведення в областях слухань про злочини КПРС показала, що вони носять переважно публіцистичний, а не правовий характер, і тоді я написав Інструктивний лист для депутатів для орієнтації на дотримання вимог Кримінально-процесуального кодексу.

Позаяк суд не відбувся і до нього треба готуватися, то й не втратив значення цей лист (див. Додаток № 1).

Від березня до листопада (коли я склав із себе повноваження і замість мене головою став Л. Танюк) було проведено вісім засідань і здійснена велика організаційна й дослідницька праця. На жаль, на цьому засідання припинилися, коштів для скликання міжнародного суду не знайшлося і вся ця діяльність стихла.

* * *

Позаяк комунізм — і як ідеологія і як практика Російської імперії — явище міжнародне, то й справа юридичної оцінки його ідеології і злочинів також є міжнародною справою.

Коли наш Комітет «Нюрнберг-2» у Верховній Раді залучив 68 депутатів до неформальної групи для праці в підготовці до міжнародного суду і розгорнув активну діяльність у всіх напрямках, з боку прокомуністичного керівництва Верховною Радою не було жодної підтримки, навпаки — саме лиш глузування та зверхність.

Тим часом, 27 червня 1996 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Про заходи з демонтажу спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем». Комуно-олігархічне керівництво української держави, ясна річ, проігнорувало цю резолюцію.