Доктор відкрив двері ТАРДІС, а потім мовив:
— Дивина.
Він зупинився в дверях і не рухався. Емі підійшла до нього. Доктор виставив руку, перекриваючи їй вихід із ТАРДІС. Стояв чудовий сонячний день — в небі не було ані хмаринки.
— Що не так?
— Все, — відповів він. — Хіба ти не відчуваєш?
Емі поглянула на свій садок. Він був занедбаним, втім, так було завжди, скільки вона себе пам’ятала.
— Ні, — сказала Емі. А тоді продовжила: — Навколо тихо. Ані машин. Ані птахів. Нічогісінько.
— Немає й радіохвиль, — додав Доктор. — Навіть «Radio Four» немає.
— Ти можеш чути радіохвилі?
— Звичайно, ні. Цього ніхто не може, — відповів він непереконливо.
Саме в цю мить зазвучав голос:
— УВАГА, ВІДВІДУВАЧІ. ВИ ВХОДИТЕ У РОДОВИЙ ПРОСТІР. РІД — ВЛАСНИК ЦЬОГО СВІТУ. ВАШЕ ПРОНИКНЕННЯ НЕЗАКОННЕ.
Голос був дивний, точніше, то був шепіт і, як підозрювала Емі, звучав він лише в її голові.
— Це планета Земля, — вигукнула Емі. — Вона вам не належить. А тоді додала: — Що ви зробили з людьми?
— МИ ВИКУПИЛИ ПЛАНЕТУ. А ЛЮДИ ЗГОДОМ ВИМЕРЛИ ПРИРОДНІМ ШЛЯХОМ. БУЛО ТАК ШКОДА.
— Я вам не вірю, — закричала Емі.
— ВСЕ В РАМКАХ ГАЛАКТИЧНИХ ЗАКОНІВ. МИ КУПИЛИ ПЛАНЕТУ НА ЗАКОННИХ ПІДСТАВАХ. ДЕТАЛЬНЕ РОЗСЛІДУВАННЯ ПРОКЛАМАЦІЇ ТІНЕЙ ПОВНІСТЮ ПІДТВЕРДИЛО НАШЕ ПРАВО ВЛАСНОСТІ.
— Земля вам не належить! Де Рорі?
— Емі? З ким ти розмовляєш? — запитав Доктор.
— З голосом у моїй голові. А ти його хіба не чуєш?
— ДО КОГО ТИ ГОВОРИШ? — спитав Голос. Емі зачинила двері ТАРДІС.
— Навіщо ти це зробила? — поцікавився Доктор.
— Химерний тихий голос у моїй голові сказав, що вони купили планету Земля. І що Прокламація Тіней схвалила покупку. А всі люди вимерли природнім шляхом. Ти його не чув. І він не знав, що ти тут. Отож, заради несподіванки, я зачинила двері.
Емі Понд бувала дивовижно спритною у стресовому стані, а саме в такому стані вона перебувала зараз. Та здогадатися про це було б непросто, якби не хвиляста штука в її руках, яка звивалася, перепліталася і набувала неймовірних форм, немовби переходячи до інших своєрідних вимірів.
— Вони представились?
Вона задумалась.
— «Ви входите у Родовий простір. Рід — власник цього світу».
Він мовив:
— Це може бути хто завгодно. «Рід». Це як назватися Народом. Та кожне расове ім’я має подібне значення. Окрім Далеків. Скаронською їхнє ім’я означає «Ненависні металеві машини смерті».
З цими словами він підбіг до панелі керування.
— Подібні речі за одну ніч не трапляються. Люди не можуть просто взяти й вимерти. І зараз 2010 рік. А це означає…
— Це означає, що вони щось зробили з Рорі.
— Це означає, що вони щось зробили з усім людством.
Він натиснув кілька клавіш на старезній друкарській клавіатурі, і екран, що висів над консоллю ТАРДІС, заповнився схемами.
— Я не чув їх… а вони не чули мене. Зате ти чула нас обох. Ага! Літо 1984 року! Ось точка розбіжності…
Його руки почали крутити, вертіти і рухати важелі, насоси, перемикачі та щось маленьке, що видало звук «дінь».
— Де Рорі? Я хочу негайно його побачити! — заявила Емі, коли ТАРДІС хитко полетіла крізь простір й час.
Доктор бачився з її нареченим Рорі Вільямсом лише раз, і то мигцем. Навряд чи Доктор розумів, що вона знайшла у Рорі. Часом Емі й сама не знала, що вона в ньому знайшла. Проте в одному вона була певна: ніхто не міг забрати в неї нареченого.
— Гарне питання. Де Рорі? І де інші сім мільярдів людей? — запитав він.
— Я хочу повернути свого Рорі.
— Він там, де й решта — де б вони не були. І взагалі, ти мала бути однією з них. Припускаю, що жоден із вас так і не народився.
Емі опустила очі і перевірила, чи ще на місці її ступні, ноги, лікті й руки (хвиляста штука виблискувала на зап’ясті, наче кошмар Ешера,[51] і вона кинула її на панель керування). Вона підняла руку й намацала жмут рудуватого волосся.
— Якщо це так, то чому я досі існую?
— Ти — незалежний часовий зв’язок, встановлений хроносинкластично як протилежність…
Він помітив вираз її обличчя і замовк.
— Хочеш сказати, що це все час-мульчас?
— Так, — відповів він серйозно. — Гадаю, саме це я й хотів сказати. Гаразд. Ми на місці.
Точним рухом пальців він поправив краватку-метелик, скосивши її в бік.
51
Мауріц Корнеліс Ешер — нідерландський художник-графік, відомий своїми «математичними» гравюрами, в яких майстерно відображені особливості сприйняття нескінченності, симетрії, неможливих фігур тощо.