Він перехилився через різьблені поручні й віддав чіткий наказ. Пронизливо засурмив ріжок боцмана, і за якусь мить корабель, що, здавалося, дрімав на хвилях, прокинувся. Почулося тупотіння ніг на палубах, заскреготіли блоки, залопотіли вітрила. Круто повернулося стерно, і «Арабелла» рушила вперед. Слідом за нею вирушила й «Елізабет». Блад покликав до себе Оґла. Канонір, діставши наказ, метнувся до гармат.
За чверть години вони, обігнувши мис, підійшли до виходу в гавань і несподівано на відстані пострілу дрібнокаліберних гармат з’явилися перед трьома кораблями де Рівароля.
На місці форту курилася купа руїн, а переможці з вимпелами Франції на грот-щоглах поспішали на шлюпках до берега, щоб оволодіти багатим містом, укріплення якого вони щойно рознесли вщент.
Блад дивився на ці французькі кораблі й усміхався. «Віктор’єз» і «Медуза», певно, обійшлися без серйозних пошкоджень, а ось третій корабель — «Балейн» — зовсім вибув із ладу. У його правому борту зяяла величезна пробоїна, і капітан, рятуючи судно, поклав його в дрейф на лівий борт, щоб у пробоїну не ринула вода.
— Подивіться! — крикнув Блад ван дер Кейлену і, не чекаючи схвального бурчання голландця, віддав наказ: — За кермом, ліво руля!
Вид цього великого червоного корабля з позолоченим носом у формі пташиного дзьоба і відкритими портами приголомшив де Рівароля, сп’янілого від щойно здобутої перемоги. Та не встиг він ще й зрушити з місця, щоб віддати наказ, не встиг навіть добре осмислити, який саме наказ віддавати, як смертоносний шквал вогню й металу від бортового залпу піратів змив геть усе з палуби «Віктор’єз». Не міняючи курсу, «Арабелла» поступилася місцем «Елізабет», яка йшла слідом за «Арабеллою» та повторила саме її маневр. Поки охоплені панікою французи могли хоч що-небудь зрозуміти, «Арабелла», зробивши поворот оверштаг, повернулася на попередній курс у протилежному напрямку і вдарила по «Віктор’єз» з усіх гармат лівого борту. Ще один залп прогримів з «Елізабет», після чого сурмач «Арабелли» передав сигнал, і Хаґторп прекрасно його зрозумів.
— О, тепер твій вихід, Джеремі! Повний вперед! — закричав Блад. — Просто на них, поки вони не оговталися! Увага! Приготуватися до абордажу! Хейтон... абордажні гаки! А канонірові передай наказ невпинно підтримувати нас вогнем.
Він зняв капелюха з пером, і надів стальний шолом, який йому підніс хлопчик-негр. Блад підготувався особисто керувати абордажем і коротко пояснив своїм гостям:
— Абордаж — це зараз наш єдиний шанс перемогти. Вони надто сильно озброєні.
І, наче на підтримку його слів, відгукнулись гармати французів. Оговтавшись від паніки, два кораблі французів майже разом відкрили бортовий вогонь по «Арабеллі», яка була ближче до них і сильніше озброєна, а тому й більш небезпечна з двох піратських кораблів.
На відміну від корсарів, які спрямували вогонь на палуби, щоб покалічити більше ворогів, французи посилали ядра низько, намагаючись пошкодити корпус піратського корабля. «Арабелла» тряслась і здригалася від шквалу снарядів, хоч Пітт і намагався тримати її носом до французів — так вона являла собою найменшу мішень для противника. На якусь мить корабель зупинявся, але зразу ж рушав знову вперед. Проте носову частину корабля було пробито, півбак знесено, а трохи вище ватерлінії зяяла велика пробоїна. Щоб не затопило трюму, Блад наказав негайно скинути за борт носові гармати, якорі, бочки з водою і все інше, що можна було зірвати з місця.
Французи, зробивши поворот оверштаг, обстріляли залпом і «Елізабет». «Арабелла» ж, скористувавшись слабким попутним вітром, намагалась підійти до свого противника впритул. Та перш ніж піратам вдалося здійснити свій намір, «Віктор’єз», перезарядивши гармати правого борту і скориставшись з того, що «Арабелла» підійшла ближче, вдруге сипонув градом ядер. Напівзруйнована «Арабелла» в гуркоті канонади, серед трісок шпангоутів і криків поранених захиталася і обволоклася хмарою диму, який сховав її від французів. А через кілька хвилин Хейтон закричав, що «Арабелла» носом занурюється в воду.
Серце Блада зупинилося. Здавалося, порятунку нема, та ось крізь дим показався синій з позолотою борт «Віктор’єз». Однак понівечена «Арабелла» рухалася надто повільно, і Блад зрозумів, що вони будуть на дні раніше, ніж встигнуть підійти до «Віктор’єз».
Таку ж думку з прокльонами висловив і голландський адмірал, а лорд Віллогбі на чім світ стоїть кляв Блада — той, ідучи на абордаж, азартно поставив на карту і долю корабля, і долі всіх, хто на ньому був.
— У нас іншого виходу не було! — вигукнув Блад, шаленіючи. — По-вашому, це був одчайдушний і нерозсудливий крок. Що ж, не заперечую. Але обставини і надто малі сили не давали змоги діяти інакше. Я зазнаю поразки, коли перемога так близько.
Та пірати ще не думали про поразку. Хейтон з двома десятками кремезних головорізів, що збіглися на його поклик, причаїлися серед уламків з абордажними гаками напоготові. Ярдів за сім-вісім від «Віктор’єз», коли, здавалося, вже все було кінчено і носова палуба «Арабелли» на очах переможно тріумфуючих французів почала занурюватись у воду, пірати Хейтона схопилися і з дикими криками кинули через безодню абордажні гаки. Два з них досягли палуби французьких кораблів і вп’ялися в дерево. Не гаючи й секунди, з блискавичною швидкістю досвідчені пірати вхопилися за ланцюг одного з гаків і з усіх сил почали тягти його до себе, щоб зблизити кораблі.
Блад, який з квартердеку стежив за цією сміливою операцією, закричав громовим голосом:
— Мушкетери — на ніс!
Готові до бою мушкетери на своїх позиціях на шкафуті, за мить зібралися на носі, бо знали, що від швидкості дій залежить їхній порятунок. П’ятдесят мушкетерів відважно кинулися вперед, і з-за уламків півбака над головами людей Хейтона засвистіли кулі. Це було вчасно, бо французи, переконавшись, що звільнитись від гаків, які глибоко вп’ялися в борт і палубу «Віктор’єз», неможливо, саме налаштувались відкрити вогонь по піратах.
Кораблі з сухим стукотом вдарилися правими бортами. Спустившись із квартердеку на шкафут, Блад віддавав накази, орієнтуючись і діючи зі швидкістю урагану. За мить спустили паруси, обрубали канати, що підтримували реї, на кормі вишикувався авангард абордажного загону — сотня кремезних дужих людей, а на потрібних місцях були розставлені люди з абордажними гаками, готові до негайних дій за командою Блада. В одну мить півдюжини гаків міцно пришвартували «Арабеллу», яка почала занурюватися у воду, до «Вікторієз», що став буквально тримати тепер її на плаву.
Віллогбі і ван дер Кейлен, затамувавши дух, стояли на юті і зачудовано спостерігали, з якою неймовірною швидкістю й точністю діяли Блад та його відчайдушна команда. Нарешті сурмач засурмив атаку, Блад стрімко кинувся на палубу французького корабля, ведучи за собою інших. Пірати з ар’єргардної групи, на чолі з каноніром Оґлом, гармати якого залила вода, з криком перескакували на носову частину «Віктор’єз», до рівня якого вже опустилася висока корма пошкодженої «Арабелли».
За прикладом свого командира, корсари налетіли на французів, як гончі пси на загнаного оленя. За першими сміливцями на борт ворожого судна кинулась і решта піратів. На «Арабеллі» залишились тільки Віллогбі та голландець, які не припиняли з квартердеку своїх спостережень за боєм.
Увесь бій тривав не більше як півгодини. З носової частини він перекинувся на бак, а звідти на шкафут, де сутичка була особливо жорстокою. Французи чинили одчайдушний опір, підбадьорюючи себе тим, що кількісно переважають противника. Та, незважаючи на всі зусилля, під тиском піратів французи швидко відступили на один бік палуби, а «Віктор’єз» під вагою напівзануреної в воду «Арабелли» загрозливо кренився на правий борт. Пірати билися з відчайдушною хоробрістю людей, які знали, що відступати нікуди і що вони мають або перемогти, або загинути.
І врешті ця перемога прийшла. Вони оволоділи «Віктор’єз», заплативши за це життям половини екіпажу. Загнана на квартердек жменька вцілілих французів, слухаючись наказів очманілого де Рівароля, з останніх сил намагалася стримати піратів. Але коли де Рівароль упав з простреленою головою, десятки зо два його співвітчизників, які ще лишалися живими, заблагали пощади.