Швед Галина. Полковник Лиходько і Бульба//Повстанський рух отамана Тараса Бульби-Боровця. Дослідження, спогади, документи. — Рівне. — 1998. — С. 56–59.
(?—?) — старшина Дієвої армії УНР.
Народився у Ковелі Волинської губернії. Витримав іспит на атестат зрілості при Бєльській гімназії Холмської губернії. З 1896 р. працював повітовим канцеляристом. З 1900 р. — однорічник 2-го розряду. Закінчив з відзнакою Одеське піхотне юнкерське училище (1904), брав участь у Російсько-японській війні. З 1906 р. служив у 166-му піхотному Рівненському полку (Київ), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Був двічі поранений та контужений. Нагороджений всіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою. У 1917 р. — підполковник, помічник командира 166-го Рівненського полку.
З серпня 1917 р — помічник київського повітового військового начальника 3 весни 1918 р. — помічник київського повітового коменданта, згодом — комендант київського повіту. З 14.12.1918 р. — начальник управління комендатури Києва військ Директорії. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 12. — С. 17–18.
(01.12.1887-09.03.1965) — підполковник Армії УНР.
Народився в Умані. Закінчив Уманську гімназію, Чугуївське військове училище (1911), вийшов підпоручиком до 151-го піхотного П'ятигорського полку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
З 16.12.1917 р. — курсовий старшина Української збірної школи прапорщиків. З 01.08.1918 р. — помічник старшого діловода загальної частини Військового міністерства Української Держави, згодом — УНР. З 23.03.1919 р. до 1923 р. — старший діловод загальної частини Військового міністерства УНР.
У 1940–1945 рр. — начальник канцелярії Військового міністерства УНР в екзилі.
З 1947 р. жив на еміграції у м. Дармштадт (Західна Німеччина), працював землеміром. Помер та похований у Дармштадті.
Носаченко Андрій, фото поч. 50-х років (За Державність. — Торонто. — 1964. — Ч. 10)
ЦДАВОУ — Ф. 1075. — Оп. 2 — Спр. 37. — С. 170–175; Ф. 5235. — Оп. 1. — Спр. 1596. — С. 3; Тризуб. — Нью-Йорк. — 1965. — Ч. 33. — С. 24
Отаман вйськового формування Дієвої армії УНР «Запорізька Січ» О. Божко зі своїми старшинами та найбільш відважними козаками. У першому ряді у цивільному стоїть професор Маковій, квітень 1919 року (ЦДАКФДУ)
О
(?-?) — командир полку Дієвої армії УНР.
Останнє звання у російській армії — поручик.
Овчаренко Леонтій, фото 1918 року (За Державність. — Каліш. — 1936)
У 1918 р. — значковий 4-го Сірожупанного полку Армії Української Держави. У лютому — березні 1918 р. — командир панцерного загону Гайдамацького Коша Слобідської України та 3-го Гайдамацького полку. З 20.01.1919 р. до 13.04.1919 р. — командир 4-го Сірожупанного полку Дієвої армії УНР. З 13.04.1919 р. — член нагородної комісії при штабі Північної групи Дієвої армії УНР. Станом на 16.08.1919 р. — командир панцерного потягу «Правобережний». Подальша доля невідома.
Прохода В. Записки до історії Сірих (Сірожупанників)// За Державність. — Каліш. — 1929. - № 1. — С. 92–117.
(1892—16.11.1919) — начальник санітарної управи Дієвої армії УНР.
Народився у с. Телешівці Білоцерківського повіту Київської губернії. Закінчив земське фельдшерське училище в Києві, медичний факультет Київського університету (1916). Керував санітарним потягом на фронті під час Першої світової війни.
Одрина Амитро, фото 1918 року (з видання: Українські лікарі. — Львів. — 1994. — Т. 1)
На II Всеукраїнському військовому з'їзді 05–11.06.1917 р. був обраний членом Українського Генерального Військового комітету. З кінця липня 1917 р. — завідувач санітарно-медичного відділу. З 04.12.1918 р. — начальник санітарної управи військ Директорії, згодом — Дієвої армії УНР. З червня 1919 р. — міністр охорони здоров'я та заступник голови ради міністрів УНР. Помер від тифу у Камянці-Подільському.
Українські лікарі. — Львів. — 1994. — Т. 1. — С. 160; Капустянський М. Похід українських армій на Київ — Одесу в 1919 році; Маланюк Є. Уривки зі спогадів. — Київ. — 2004. — С. 153.
(?—09.1970) — старшина Дієвої армії УНР.
Окаемів Олександр, фото 1909 р. (з приватної колекції)
Народився у Бобруйську. Станом на 01.01.1910 р. — підпоручик лейб-гвардії Санкт-Петербурзького полку (Варшава). Закінчив один курс Військової академії Генерального штабу (1917). У 1917 р. — помічник начальника оперативного відділу штабу 39-го армійського корпусу. Був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня. Останнє звання у російській армії — підполковник.
У 1918 р. — начальник відділу штабу 4-ї кінної дивізії Армії Української Держави. З 05.01.1919 р. — начальник штабу 4-ї кінної дивізії Дієвої армії УНР. З березня 1919 р. — командир 2-го запасного кінного полку Дієвої армії УНР та летичівський повітовий військовий комендант. Станом на 26.09.1919 р. — старшина для доручень при інспекторі кінноти Дієвої армії УНР.
У жовтні 1919 р. перейшов до Збройних Сил Півдня Росії. У подальшому — білоемігрант. Помер та похований у м. Ніцца (Франція).
ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 2 — Спр. 37, загальний список старшин Генштабу складений 21.11.1918. — С 55-зв. — 56; Незабытые могилы. — Москва — 2004 — Т 5. — С. 212.
(?—?) — підполковник Армії УНР.
Станом на 01.01.1910 р. — штабс-капітан 123-го піхотного Козловського полку (Курськ). Останнє звання у російській армії — підполковник.
З 01.08.1920 р. — помічник начальника постачання Дієвої армії УНР. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп 2. — Спр. 653. — С 34–55.
(05.11.1870-25.01.1919) — генеральний хорунжий Армії Української Держави.
Походив з Волині. Закінчив Володимирський Київський кадетський корпус, 3-тє військове Олександрівське училище (1892), Офіцерську стрілецьку школу. Служив у лейб-гвардії Литовському полку, у складі якого вирушив на Першу світову війну. Був поранений та контужений, нагороджений Георгієвською зброєю. З 24.06.1917 р. — генерал-майор, остання посада — командир бригади 162-ї піхотної дивізії.
З 08.06.1918 р. — начальник 12-ї пішої дивізії Армії Української Держави. Під час протигетьманського повстання був захоплений повстанцями. Розстріляний у Лубнах з наказу місцевого коменданта за звинуваченням в участі у боротьбі проти учасників Таращансько-Звенигородського повстання.
ЦДАВОУ — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 651. — С 45; Р. С. Окремий Стрілецький Запорізький Курінь//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1931. — Ч. 10. — С 20–22; Л Ч. 11. — С. 20–22.
(12.08.1871—?) — старшина Дієвої армії УНР.
Народився у Санкт-Петербурзькій губернії. Закінчив Полоцький кадетський корпус (1889), Михайлівське артилерійське училище (1892), вийшов підпоручиком до 27-ї артилерійської бригади. Закінчив Михайлівську артилерійську академію (1894), був приділений до Костянтинівського артилерійського училища для викладацької роботи. Брав участь у Китайському поході 1900–1901 рр. Закінчив Санкт-Петербурзький археологічний інститут (1907). Згодом — командир 5-ї батареї 24-ї артилерійської бригади (м. Луга). З 03.04.1915 р. — полковник за бойові заслуги. З 12.04.1915 р. — командир 2-го дивізіону 24-ї артилерійської бригади. З 27.04.1916 р. — командир 4-го окремого польового важкого артилерійського дивізіону.