Потроху, спроквола, ще боязливо озираючись навкруги (Борис Олійник: “Якщо в Москві стрижуть нігті, то у Києві відрубують пальці”, що ж тоді в області чи в районі?!), піднімала голову так звана провінція.
У нас, на волинському Поліссі, де я в 1975-1990 роках редагував камінь-кашпрську газету “Радянське Полісся ", намотувався, як і скрізь, клубок проблем. Однією із них була бездумна меліорація.
Уже починали висихати споконвічні криниці, ще дідівськими мозолями копані, зникали в лісах рідкісні види рослин, занесені в Червону книгу, птаство, мов обпалену невидимою пожежею, обминало землю давніх гніздовищ. Перепис буслів, проведений газетою, школами і науковцем Миколою Дуденком, засвідчив: сімей лелек у районі за повоєнні роки зменшилося майже утроє. Ось, власне, що з приводу бездумної меліорації я говорив на найвищому районному зібранні.
НАОСЛІП БУЛЬДОЗЕРОМ - ПРОТИ ПРИРОДИ
З виступу І.Ф.Корсака, редактора газети "Радянське Полісся”.
"Вітер бурхливого часу ввірвався і на сторінки “Радянського Полісся ". Думки, що звучать тут, - непідголені, непідфарбовані, зате щирі - викликають дискусії.
Візьмімо екологічну дискусію. У матеріалі "Чи потече Турія в Нідерланди"розглянуто ряд проектів меліоративних робіт на Волині. Є серед них більш виважені, є менш, але є й такі, про які головний інженер проекту осушення в колгоспі імені Котовського М. М.Залізюк висловився привселюдно і недвозначно (цитую дослівно): "Бред сумасшедшего”.
Як відомо, занепокоєння газети розділили Академія наук УРСР, обласний комітет охорони природи, через урядовий орган - РАТАУ - Держкомприроди республіки.
З цього приводу думка “Радянського Полісся ” така: неправомірно твердити, що меліорація тільки зло, неправомірно твердити, що меліорація - тільки добро. Єдине правомірне - безпристрасна наукова експертиза. Академія наук УРСР готова простягти нам руку. Невже ми її відхилимо?
Я звертаюся сьогодні до Вас, Павле Івановичу Дяк, адже Ви на цій землі народилися, їй Ви життя своє віддаєте: давайте укладемо договір з Академією. Звертаюсь до Вас, Іване Тимофійовичу, до Вас, Миколо Івановичу, адже ваша ідея про впорядкування річки Цир знайшла загальне схвалення людей - вислухаймо ж думку науковців. Сьогодні у нас нема науково обгрунтованої системи меліорації, ми премо наосліп бульдозером на природу. А вже й так багато біди маємо.
Візьмімо позаминулий номер "Радянської Волині", зокрема повідомлення П. С. Рудика. Читаємо: “...у нижній течії Турії вміст азоту амонійного в шість разів більший, ніж торік (непогані темпи), у 27 разів перевищує норму, зате кисню в 11 разів менше потреби, щоб відродитися. Багато зла роблять, звісно, ковельчани, але й ми азотні сполуки добавляємо.
То невже ми прийшли на цей білий світ, щоб тільки знівечити землю і запаскудити, перетворити на помийниці ріки, невже ті, хто житиме після нас, згадуватиме нас лише "насмешкой горькою обманутого сына над промотавшимся отцом?”.
Вношу пропозицію: сконтактувати з Ратнівським, Любешівським і Маневицьким районами, об'єднати кошти і провести експертизу Академії наук УРСР.
Це питання не тільки господарське, це вже соціальне, а отже, і політичне.
І ще одне. Не треба гримати на В. І.Бондаря. Після нової публікації в "Радянському Поліссі” не треба кликати для чергової "нахлобучки ”, а треба сказати "спасибі” за виконання ним лікарського і людського обов ’ язку.
Наступне питання. На сторінки "Радянського Полісся”, незалежно від того, ставиться ця рубрика чи ні, вриваються дискусії про демократизацію. В районній парторганізації робиться немало щодо цього - у нас здорова морально-політична обстановка. Але все ж, якщо відверто, час від часу трапляються рецидиви минулого. Пошлюсь на приклад недавніх виборів до обласної ради народних депутатів по Воєгощанському виборчому округу №64. Це справді чисто апаратні вибори, вибори без вибору, без альтернативних кандидатур, вибори, від яких за три версти тхне болотом застою. І дуже прикро, що кандидат у члени бюро обкому партії Г. І. Головенець, - я кажу це у вічі вам, Галино Іванівно, - як комуніст, не мала мужності відмовитись від участі у цих бюрократичних іграх.