Віктор Пинзеник: - Валюта єдина, карбованець запускається в обмін московськими банками. І що з того, що наш український банк буде підпорядкований Києву?Яку він зможе проводити самостійну політику?
Юрій Чучман: - Ніяку.
Михайло Тиский: - Без введення української національної валюти незалежної України не буде.
Юрій Чучман: - Центральний банк мусить керувати грошовою політикою цієї грошової одиниці. Канадський банк контролює канадський долар, американська федеральна резервна система керує американськім доларом, бундесбанк у Німеччині - німецькими марками і таке інше.
Віктор Пинзеник: - Є банк, але немає валюти.
Юрій Чучман: - Отже, немає банку.
Річард Томас Деламартер: - Питання “Про валюту” дуже складне. Хороша економіка-потребує хороших грошей. Карбованець - це не гроші, він не конвертується. І я не вірю, що його можна врятувати. Ви повинні знайти тут рішення.
Іван Корсак: - Сьогодні серед нас є два керівники підприємств: директор хлібокомбінату і керівник фірми “КОРС” - панове Казнадзей і Білик. Можливо, у Вас, як представників бізнесу, будуть якісь питання до наших гостей?
Мирослав Білик: - Як ви ставитеся до питання інвестування будівельних виробництв? Нас цікавить створення спільних підприємств з вашими інвестиціями, технологією, обладнанням. У нас сировинна база багата.
Юрій Чучман: - Поки ви не перешили на ринкову систему, то такі проекти можуть існувати як поодинокі, якщо хтось на Заході знайде в цілі інтерес і ризикне вкласти свій капітал. Але загально, за моїми спостереженнями, це відбувається у поодиноких проектах. З погляду західних фірм, підприємців, є великий ризик, адже на Україні зараз така економічна криза, не відбулися навіть основні зміни.
Іван Корсак: - Тобто є водосховище... І якщо буде колись вода, то ми маємо вже принаймні вміти плавати.
Віктор Пинзеник: - У листопаді проведемо конференцію, на яку запрошуємо близько 50-ти бізнесменів зі Сполучених Штатів, Канади, Європи. Будемо запрошувати й наших підприємців. Попередньо розіслали по підприємствах анкети. В інституті сформуємо банк інформації про потребу в експорті-імпорті. Готуємо бюлетені, відправляємо їх в Америку. Це має зацікавити підприємливих людей. Головне - мати інформацію про підприємства, а ми обов’язково запросимо їх до участі в конференції.
Богдан Берекета: - Ми говоримо про приватизацію, її все-таки потрібно проводити, а у нас більше про це слів. Як, на Вашу думку, ми повинні здійснювати цей процес? З чого б Ви почали?
Юрій Чучман: - До цього питання є різні підходи. Наприклад, я не в усіх аспектах погоджуся з професором Деламартером, як вона повинна здійснюватися. На мою думку, головне, щоб існувало право приватної власності, щоб були ринкові ціни, інші інституції ринку. У своїх статтях у “Молодій Галичині” депутат Пилипчук висловив погляди, що її треба здійснити одним кроком. Це один підхід. Я не зовсім з ним погоджуюся. У багатьох людей також виникає побоювання, що через такий раптовий процес приватизації може виникнути безробіття. Можна мати інший підхід. Хай державні підприємства пробують у якийсь спосіб собі існувати. Наприклад, на сільськогосподарських ділянках, де ви маєте колгоспи. Вони можуть пробувати собі “плавати” при ринкових відносинах. І якщо будуть ефективно управляти, то можуть деякий час проводити свою роботу. Головне, щоб держава перестала покривати дефіцити таких підприємств. Якщо борги не виплачуються, немає прибутків, то такі підприємства самі збанкрутують. І їх тоді можна зліквідувати на ринку і за найвищу ціну.
Віктор Пинзеник: - Юрку, ти погоджуєшся з тим, що для західного ринку необхідний якийсь критичний потенціал, критична маса приватизованих структур.