— Ластів'яче гніздо було на сволоку… Ластів'ята — ще жовторотики…
Васильок заплакав.
Дідусь гладив його по голівці тремтячою рукою і шепотів:
— Нічого, хлопці вже далеко. Шукай вітра в полі!..
Васильок розплющив очі, ще раз копнув заступцем: у полові зблиснуло кілька житніх зернин. Узяв їх на долоню, вони не розсипалися, були тверді й теплі. Васильок відкинув заступець і шугнув у колодязь рукою — пальці лоскотнуло зерно. Виловлював золоті дощинки і сипав, сипав їх у пілотку (її також подарував Василькові Петрович)…
Чистив картоплю, та одразу почув: повернулася з поля мама — у хаті війнуло конопляним духом.
— Куховариш? Ну й молодчина ти у мене! — пригорнула сина. — А я ось олії шкалик принесла, тітка Галина дала.
— І в мене щось є! — похвалився Васильок. — Подивися! — обережно подав мамі пілотку.
Мама розглядала зерно, а тут і дідусь Федір у хату. Він пересипав жито на долонях, пробував на зуба і дивувався:
— А я думав, що вогонь усе в клуні спопелив. А воно, бач, уціліло. Недаром житом називається. Бо для життя сотворене.
— Давайте змелемо жито і напечемо хліба! — запропонував Васильок.
Дідусь виважив на руці пілотку з зерном.
— Пайок нам мають видати на тому тижні — усім бакенщикам. По пуду борошна соєвого. А жито нам для посіву згодиться.
Помітивши розчарування на Васильковому обличчі, заспокоїв:
— З кожної зернини вродить по колоску. Та й гріх це житечко у жорна засипати, якщо його і вогонь не взяв.
Васильок повеселішав:
— То у нас буде багато жита, дідусю? Ну, тоді давайте варити бараболю!..
Коли вибрали на городі картоплю, Васильок з мамою скопали чималеньку грядку. А якось уранці прийшов дідусь Федір і до Василька:
— Ну, господарю, уночі дощик бризнув. Якраз упору жито сіяти.
Ранок був тихий і теплий. Дідусь широко ступав босими ногами по паруючій ріллі, запускав руку в полотняну торбинку при боці, і з його долоні порскало в землю зерно.
Васильок із мамою йшли услід за дідусем, заскороджували посів граблями. І так радісно було їм від того, що оце сіють вони жито, що зазеленіє, завруниться воно навесні і вітер котитиме по ньому хвилі. А над зеленими хвилями шугатимуть веселі, щебетливі ластівки.
ЗМІСТ
• Передмова Юрія Збанацького
• ВЕСЕЛКА НАЗАВЖДИ
• Журавлі-веселики
• Старий дуб
• Стежинка
• Веселка назавжди
• Равлик
• Півники на схід сонця
• Тетянчині мальви
• Як сонце сходить
• Сходинки у кручі
• Парканище і парканчик
• Гусячий командир
• Дивина
• Гойдарики
• Золотий дощ
• Струмок
• Їжачок
• Переходять дорогу
• Бабине літо
• Калинові пломінці
• Зимова казка
• Санний поїзд
• ПІСНЯ ТОНЕНЬКОЇ ОЧЕРЕТИНИ
• Брилик
• Чомга і весна
• Неслухняний Гарбузик
• Заячий холодок
• Сонечко і Світлячок
• Обруч
• Зозулин льон
• Велика сила
• Колискова для Ведмедів
• Про Гасанця та його вірного друга
• Пісня тоненької Очеретини
• ПІЛОТКА ЛІЩИНОВИХ ГОРІХІВ
• Кує зозуля
• Крилаті новосели
• Човен
• Зірка
• Косарі-косарики
• Бджола з колгоспної пасіки
• Олень на тому березі
• Добре діло
• Чаїний бакен
• Карпушкова тоня
• Яблука з криниці
• Куховарочка
• Деснячки
• Пілотка ліщинових горіхів
• Нехай приходять зайці
• ЖАРИНИ НА СНІГУ
• Жарини на снігу
• Білий пароплав
• Ластівки над Гутою
• Дядьків скарб
• Співуча липа
• Рибальське щастя
• По гриби за Жерело
• Жито
