Одначе, якщо європейські еліти традиційно виступають за інтеграцію та безкоштовні перельоти бізнес-класом, щось-таки заважає їм ще завзятіше ратувати за це. Ось тут ми й мусимо визнати ключову відмінність Європи стародавньої від сучасної.
Еліти Європейського союзу значно щільніше пов’язані зі своїм електоратом, перебувають під куди ретельнішим контролем громадськості, аніж управителі провінцій Римської імперії. Справедливо твердити, що в сучасній Європі електорат більш євроскептичний, аніж еліта, тож друга не може дозволити собі відірватися від думки першої аж надто далеко.
Проте вкрай важко сказати, що думали про Рим народи провінцій Римської імперії. За словами професора Сент-Ендрюського університету Ґреґа Вулфа, тільки 10 відсотків населення галльських провінцій мешкали в містах, а в Британії ця цифра становила лише 6,5 відсотка. Виходить, що якийсь вівчар, свинопас чи дроворуб міг провести все життя в якомусь віддаленому кінці Галлії й навіть не усвідомити, що мешкає в Римській імперії.
Отже, для галльського свинопаса Римська імперія була не так загрозою прадавнім свободам, як ще одним способом, яким старі еліти консолідували свої привілеї.
А для еліт — та й не лише для них — то, можливо, і було певною формою рабства, як описує нам Таціт. Однак, хай вони й утратили свою свободу, але їхню клітку повсякчас озолочували.
Розділ восьмий
Римська економічна спільнота: хочеш паксу[77] — плати таксу
На околицях Оранжа розкинулася запилюжена кільцева розв’язка, край якої притулився самотній кіоск із хот-догами, мабуть, для далекобійників. У центрі кола стоїть закопчена вихлопами арка.
Кам’яні обличчя на ній укрито кіптявою, більшість оздоблень відвалилася. Уже неможливо сказати, у якому саме році І ст. н. е. її звели та хто був архітектором. Навіть невідомо, на честь якої битви її встановили.
Утім, навіть після двох тисячоліть послання, яке криє в собі ця римська тріумфальна арка в Оранжі, напрочуд очевидне. Проте розберімося спершу, що таке арка? Чому для вшанування перемоги римляни зводили саме таку споруду?
Арка — це гігантські укріплені ворота, тільки без стін обабіч. Стін немає, адже в місці, де стоїть арка, панує мир, символом якого вона, власне, і виступає. 1
У римські часи Оранж — серце Провансу — мав назву Араузіон. І ст. н. е. південна Галлія була такою мирною, що Плінієві нагадувала скоріше Італію, аніж провінцію. Мешканці Провансу могли прожити геть усе життя, не зустрівши жодного солдата. Вони спокійно торгували й поступово романізувалися, їм ніколи не доводилось іти на жертви заради покращення свого життя.
І в цьому вся суть Тріумфальної арки. На самому її вершечку бачимо сцени битви: варварів топчуть копита римських коней, проколюють римськими списами.
Ця арка слугує нагадуванням населенню про головне правило Римської імперії: вони мають змогу насолоджуватися тим, що називають миром, який, щоправда, дався їм не випадково. Вони здобули його внаслідок невимовної жорстокості римської армії. Латинське слово pax насправді значить не так мир, як відсутність війни, мир унаслідок війни. Pax — це така собі жорстока пацифікація. Арка мовби промовляє до перехожих: «Не буває миру без війни, як не буває війни без армії».
Ось вам коротенька розповідь Таціта від 69 року н. е. про римського намісника Галлії Петіллія Церіала, у якій бунтівним галлам пояснюють правила римського життя.
Він розповідає, що до приходу римлян Галлію розривали чвари ворожих князівств. Римляни принесли їм Pax Romana, і для цього їм знадобилося лиш одне. «Не може існувати миру між народами без армії, армії — без платні, а платні — без податків, — каже він. — Ось у чому суть. Тож не дурійте, бо як римляни підуть, галли знову погрузнуть у міжусобицях». Він каже їм вивчити урок історії: опір несе руїну, покірність — злагоду.
Парадоксально, але в мирні часи тріумфальна арка відігравала навіть важливішу роль. Певно ж, що люди питали: «Для чого ми платимо ці всі податки? Чому змушені плазувати перед ненаситними римськими податківцями?» Відповіді на ці запитання їм давала арка: армія — джерело миру, а мир нетривкий, як показали жахливі новини з Германії 9 року н. е. Щоправда, дехто стверджує, що римський режим навмисне перебільшував масштаби Варової поразки саме задля пропагандистської мети, тобто щоб підкреслити нестійкість миру. Та, зрештою, хіба не однаково? І послання лишається незмінним, хай скільки легіонів утратив Вар: за pax треба сплатити певну таксу, себто податок.