О 10:30 ранку 4 травня 1935 року на мальовничій околиці Уккелу в оточенні букового лісу бельгійський історик Анрі Піренн, лежачи на смертному одрі, завершив свою останню працю. Вона дала відповідь на запитання Гітлера. У ній пояснено причини падіння античного світу. Називається його розвідка «Магомет і Карл Великий», і хоча сьогодні мало хто повністю підтримує наведені в ній аргументи, вона досі лишається однією з найвпливовіших історичних праць нашого часу.
Анрі Піренн дослідив вторгнення варварів у Західну імперію, і там, де решта істориків уздріли погибель і руйнацію, він чудувався дивовижній спадкоємності імперії. Ми з вами вже встигли посміятися з тих варварів, порівнюючи з мавпячим чаюванням їхні спроби романізуватися. Однак Анрі Піренн вважає за непересічний факт оце бажання долучитися до вищої культури шляхом її мавпування. Усупереч своїй немилозвучній назві вандали не руйнували римських вілл. Їм подобалось оселятися в них, хай на даху й бракувало кількох кахлів. Їхня аграрна система також була напрочуд римською. Вони зберегли податок на землю, як і ті-таки latifundia — великі ферми — й данину за право торгівлі на ринку. Так, мости були вже не в тому гарному стані, як колись, проте їх регулярно ремонтували й ставили понтони, до того ж влада далі дбала про очищення берегів, щоб до них могли приставати баржі та щоб тривала торгівля.
Попри свої чудернацькі германські імена на кшталт Ґундобад або Клодомір, германські царі залишили латину головною мовою спілкування, а оригінал славнозвісної «Розради філософією» Боеція (480–524) написаний саме латиною. Анрі Піренн твердить, що найцікавішим фактом про германців є те, наскільки незначний їхній внесок в інтелектуальне життя. Вони прагнули бути римлянами, тому вважали себе їх новим видом. Найбільше ж вони виграли від старої-доброї римської економічної єдності — економічної системи, об’єднаної довкола Mare Nostrum, Середземного моря.
Вплив Константинополя простежувався в позолоті бань барвистих церков по всьому римському світі, і у світі тому досі панувала єдність завдяки спільній валюті — Костянти-новому соліду, який містив 4,55 грама чистого золота. Навіть германські королі далі карбували монети з портретом імператора. Колись давно Геродот придумав гарну метафору на позначення грецьких міст на узбережжі Середземного моря: він сказав, що вони подібні до жаб навколо озера. У багатьох сенсах цей опис досі лишався влучним, щоправда, жаби встигли трошки підрости й більше не були римськими чи греко-римськими. Однак вони лишалися жабами, що перекумкуються через щедре внутрішнє море.
У своїй новій столиці Костянтин запровадив видачу зерна за римською схемою, завдяки якій 80 000 громадян харчувалися коштом імператора. Звідки ж бралося те зерно? Звісно, з Північної Африки, як і те, що годувало колишню столицю імперії. До речі, це римляни привезли до Північної Африки верблюдів, спричинивши там справжню транспортну революцію, рівнозначну хіба що винайденню залізниці в Західній Європі. Саме на горбах римських верблюдів до Константинополя доставляли оливкову олію, без якої світло цивілізації давно б згасло в прямому сенсі цього слова.
Щоб ви краще розуміли, наскільки завантаженими були тогочасні морські маршрути, ось вам лист Папи Григорія І, який він надіслав 597 року своєму єгипетському другові єпископові Александрійському. У листі Папа просить доправити йому улюблений напій: «Colatum і viritheum я п’ю без будь-якого задоволення, — пише Папа про ці два загадкові напої, — тому й наважуся попрохати вас надіслати мені cognidium, який, за словами Вашого преосвященства, знову з’явився в місті після тривалої відсутності». Що ж, сьогодні про cognidium відомо небагато, оскільки рецепт улюбленого трунку Папи Григорія І загубився в Темні віки. Причину тому ви ліпше збагнете, побачивши, як змінилося ставлення до алкоголю в Єгипті.
Серед усіх документів, наритих Анрі Піренном, певно, найцікавішим є лист короля франків Хільперіка II, надісланий 716 року в абатство Корбі, що в провінції Пікардія. По суті, це список продуктів і товарів, які ченцям дозволено брати з державних складів. Ось він:
10 000 фунтів олії
30 гогсгедів[108] гаруму
30 фунтів перцю
150 фунтів кмину
2 фунти гвоздики
1 фунт кориці
2 фунти нарду[109]
30 фунтів костуму (ароматична трава)
50 фунтів фініків
100 фунтів інжиру
100 фунтів мигдалю
30 фунтів фісташок
100 фунтів оливок
50 фунтів hidrio (приправа)
108
Гогсгед, або оксефт, — міра об’єму (приблизно 240 літрів), а також назва діжки для зберігання рідин.