Нік Картер
Операція "Голод"... Полум'я дракона
Нік Картер
Операція "Голод"... Полум'я дракона
Нік Картер
Операція "Голод"
перевів Лев Шкловський на згадку про загиблого сина Антона
Оригінальна назва: Operation Starvation
Глава 1
Великий літак переслідував захід сонця на заході зі швидкістю понад 750 кілометрів на годину, помітно трясучись від переважаючого зустрічного вітру. У темній кабіні капітан Пітер Девентер сидів на лівому сидінні, крутив великими пальцями і дивився поверх вигнутого носа «Боїнга» на захід сонця за розсіяними хмарами. Запанувала тиша, поки екіпаж уміло справлявся з рутиною польоту. Потім машина завібрувала в місцевому глухому полі, і капітан Девентер заговорив з другим пілотом англійською мовою з легким голландським акцентом.
— Коли Прествік повернеться на лінію, попроси кілька тисяч футів. Подивимося, чи зможемо ми вибратися із цього».
— Ми щойно підтвердили переклад на Гандер, сер, — сказав другий пілот. - Мені знову викликати Гандера?
«Ніякого поспіху. Якщо ви подзвоните їм пізніше, все буде гаразд».
Капітан знову глянув на захід сонця.
Машина була у відмінному стані. Він побачив здвоєні двигуни на лівому крилі, що нерухомо висять у просторі, шедеври сучасного промислового дизайну. Капітан не був надто сентиментальним, але вважав Боїнг-707 з його потужними обтічними двигунами одним із найкрасивіших об'єктів, створених руками людини.
Він думав про те, щоб принесли каву, але сьогодні бортпровідникам буде чим зайнятися. На цьому рейсі вони мали майже повну машину. Делегати на міжнародній науковій конференції. Політ розпочався у Парижі. Більшість пасажирів здійснили пересадку із Праги. Список пасажирів був повний азіатських імен із докторськими ступенями. Приблизно за п'ять годин капітан Девентер благополучно посадить їх у Нью-Йорку, де більшість учених буде пересаджено в літаки, що летять на захід.
Капітан забув про каву, а його думки звернулися до війни та Голландської Ост-Індії. Він з любов'ю думав про яванську сім'ю, яка ризикувала стратою, приховуючи його, і з іншими почуттями думав про японців і жахливі місяці після його затримання.
Його роздуми було перервано. Світло падало в темну кабіну. Девентер наполовину обернувся на стільці з роздратованим вигуком. Стюардеса знала, що потрібен його дозвіл, щоб привести відвідувачів до кабіни, хоч би якими важливими вони були. І ніколи таким гуртом.
Капітан побачив, що другий пілот виглядав так само роздратованим цим порушенням дисципліни. Потім, наче в мить між сном і неспанням, коли речі здаються нескінченними і не мають видимої причини, молоде гарне обличчя другого пілота зовсім змінилося, стало чимось червоним і потворним. Сам того не розуміючи, Девентер помітив, що його власна форма була червоною від крові і що молодий другий пілот тепер висить над штурвалом.
Машина знову завібрувала, але продовжувала курс, керований автопілотом. Капітан Девентер зрозумів, що дивиться в стовбур великокаліберного пістолета, і помітив глушник. Чоловік з пістолетом був незвичайно високим і ширококісним для азіату і нагадував кіноактора Ентоні Куїнна. Чоловік говорив чистою англійською без акценту.
'Дайте подумати. Як справи? Ах да. Прошу дозволу увійти до кабіни. Чоловік засміявся. — Дозволено, звісно. Будь ласка, не будьте настільки безглузді, щоб використовувати radio, mon capitaine, або ви будете мертві, як ваш другий льотчик тут.
Капітан Девентер був хоробрим чоловіком. Тим не менш, він подумав про спробу включити радіо, але знав, що це не допоможе. Крім того, хтось мав керувати машиною.
Чоловік із пістолетом рушив до нього. Девентер відчув холодне коло стовбура біля своєї потилиці. Другий азіат виступив уперед і витягнув тіло другого пілота з кабіни. Потім високий чоловік підійшов до другого пілотського крісла, не відводячи стовбура зброї від капітана. Девентер зазвичай міг розпізнати азіатів, але важко було визначити походження цієї людини. Наприклад, те, як він був одягнений, було цікаво; у консервативному костюмі, сорочці та шовковій краватці, які були популярні у банківських та ділових колах Нью-Йорка. Все було негаразд.
— Тепер уважно слухай, mon capitaine, — сказав чоловік. «Ви берете на себе керування машиною і дозволяєте їй пірнути настільки круто, наскільки, на вашу думку, можуть витримати крила. Ви знову випрямляєте її приблизно на висоті 1000 футів і відхиляєте на курс тридцять градусів.