Бідолашна дитина, думав Нік, вона продовжувала тікати, тільки для того, щоб вийти з кафе прямо в обійми Джонні Ву. Мабуть, вона довіряє мені так, як я довіряю Генріху Гіммлеру.
Він біг легко та плавно. Йому здалося, що він побачив дівчину приблизно за п'ятдесят ярдів попереду. Потім його нога приземлилася на мокрий капустяний лист, і він упав, вдарившись об купу ящиків з капустою, перш ніж ударитися об землю. Потім ящик розлетівся на уламки, і качани покотилися вулицею, коли кулі потрапили в ціль. Нік нахилився і озирнувся.
Джонні Ву стояв, спершись рукою на капот "Роллса", і жахливо стріляв у його бік. Нік подумував відкрити вогонь у відповідь, але у нього були справи важливіші, і завжди був шанс, що він потрапить у невинного перехожого. Він використовував ящики з овочами як прикриття та відступив далі вулицею. Він більше не міг бачити дівчину, але лічильник Гейгер все ще працював.
Він перевірив провулки, які проходив. Лічильник Гейгера повідомив йому, що вона все ще попереду на вулиці. Незабаром за ним прийдуть переслідувачі. Зрештою, арешт Донована приніс користь. Джонні б не втручався особисто, якби плутанина в китайському таборі не досягла свого апогею. Він був не лише найкращим шпигуном, а й шефом рівня Хоука, тому очікувалося, що він уникатиме брудної роботи і не ризикуватиме бути застреленим чи заарештованим.
Нік відійшов убік, щоб пропустити фургон із овочами. Прямуючи в тому ж напрямку, за яким слідував Нік, він відразу сів на нього, тримаючись за купу ящиків з ріпою і не зводячи очей зі стрілки лічильника Гейгера. Стрілка знову поповзла вгору.
Раптом фургон різко зупинився. Двоє чоловіків у синіх куртках кричали Ніку, що вони не мають страховки для перевезення пасажирів і що він повинен просто відвалити.
- Добре, - крикнув у відповідь Нік. "Заспокойтеся, хлопчики". Район, з якого виходив радіоактивний сигнал, був відносно безлюдною частиною площі. Було кілька м'ясних лавок, переважно поруч із провулком. Нік залишив робітників, які ще кричали на нього, і побіг до виходу з провулка. Нік ніколи не думав про те, щоб з хлоп'ячим прагненням бігти темними провулками на територію, окуповану ворогом, але він дійшов висновку, що дозволивши дівчинці втекти, він почуватиметься ще дурнішим.
«Ні мужності, ні слави, Ніколас, – сказав він собі. Він обережно увійшов у провулок, притискаючись до стіни і безшумно рухаючись із Люгером у руці.
Якби він захотів, Нік міг би крастися так безшумно, що хода леопарда виглядала б незграбною та невпевненою. Він був уже на півдорозі до провулку, коли почув голосні французькі голоси, що наближалися. Він подумав, що це будуть люди із ринку. Вони привели б Джонні Ву і його підручних прямо до нього - так само, як Нік був досить розумний, щоб дозволити собі зайти в глухий кут.
Провулок закінчувався глухим муром. По обидва боки були великі вантажні двері. Нік спробував їх, але всі вони були зачинені. Попереду він міг бачити тьмяне світло під дверима, але воно було надто далеко.
На початку алеї горів ліхтар. Промінь світла досяг Ніка за півметра. Він нерухомо притиснувся до стіни, поки промінь світла танцював у провулку, а потім знову повернувся до його напрямку. Йому не було куди бігти в укриття. Ні секунди не вагаючись, Нік вимкнув світло. Людина, яка тримала ліхтар, з'явилася як силует. Нік припинив вогонь. Він не мав наміру стріляти у французького агента або нічного сторожа. — Американський агент, — проревів чоловік. «Він тут, у цьому…» Він підписав би смертний вирок. Від удару куль Ніка відкинуло на три фути, він упав і завмер. Він почув владний голос Джонні на задньому плані.
— Ідіть за ним, чоловіки. Він тільки-но пограбував бар і холоднокровно застрелив офіціанта. І його навіть не знають у цьому районі, – почув він Джонні. Злочинність у цій галузі жорстко контролювалася злочинним світом, і ви не повинні були вбивати без попереднього отримання дозволу.
Нік був надто зайнятий, щоб сміятися. Коли перші люди завернули за ріг, він послав град куль над їхніми головами, і вони швидко відступили. Проблема була в тому, що Нік не знав, хто був місцевим і хто був шпигуном Ву. Ну, подумав він, це ганьба. Тоді вони повинні просто надати поліції ловити грабіжників.
Він побачив металеві двері підвалу та двома кулями прострілив замок. Випадкові постріли тепер відбивалися від каміння провулку. Нік підняв металеві двері і пірнув за неї. Люди Джонні Ву думали, що загнали його в кут, і на той час, коли виявлять, що загнаний у куток лисиць був пумою, вони будуть у поганій формі.