Чоловіки з собаками кинулися по лужку до кулеметного гнізда. Китайський кулемет швидко відхилився убік, вишукуючи мету. Мінометні снаряди Расті підходили все ближче і ближче, і будь-якої миті один з них міг потрапити.
Охоронці побачили це і побігли назад на віллу, подалі від приреченого кулемета. Нік націлив залп них і побачив, як кілька людей упали. Краєм ока Нік побачив знайому постать у піжамі, що вибігала у внутрішній дворик, щоб вигукувати накази чоловікам. Швидкий як кіт Нік націлився на нього, але Джонні Ву не пережив би війни з Чангом та Японією, щоб його так легко підстрелили. Він, здавалося, відчув, що став мішенню, і звалився на живіт за стіною. Нік бачив, як його кулі промахувалися і відлітали від стіни. Нік направив гвинтівку назад на охоронців, що тікають. Потім міномет Донована вдарив прямо по кулемету, і його було підбито. То був сигнал до наступу. З гвинтівкою Нік побіг сходами і дістався Ягуара одночасно з Расті.
Нехай місцева влада знайдуть спектроскопічний приціл та гільзи. То справді були стерильні предмети , не зроблені США і пов'язані зі США. Ранковий вітер гудів у вухах, поки Нік вів «Ягуар» слизькою звивистою дорогою. Блискавка все ще сяяла в густих хмарах. — Нік, — проревів Расті йому у вухо, — дай мені увійти першим. Ви можете дати прикриття вогнем.
Нік похитав головою і зупинив спортивну машину в тому місці, звідки він вирішив розпочати атаку минулої ночі. Співробітник ЦРУ схопив його за руку.
«Це не героїзм. Це правильно. Є чітка техніка штурму вдома, і я в ній експерт. Навчався у Кореї. Вам потрібен досвід, щоб боротися, пересуваючись від будинку до будинку. Ти маєш бути трохи божевільний. Ви повинні бігти, продовжувати стріляти, не стояти на місці ні на мить. Це моя робота, і ти стріляєш краще за мене! Ти можеш перебити їх краще за мене.
Голос Расті пролунав, як крик крізь бурю. "Це мистецтво. Деякі люди повністю закохуються у нього. Але ти маєш знати, що робиш. Нік ухвалив швидке рішення. Те, що сказав Расті, здавалося розумним. Нік не був борцем за славу. Ще до ранку всім буде достатньо, щоб битися. Він схопив із заднього сидіння автомат і простяг його Доновану.
- Давай, малюк, - сказав Нік. Рості серйозно кивнув і почав вішати на себе гранати. Він повернувся до Ніка.
«Ви повинні пам'ятати одну річ, сер, якщо ви це робите. Ви повинні продовжувати думати: ніщо не може мене зупинити. Пам'ятайте: ніщо не може мене зупинити!
Нік посміхнувся. "Добре, хлопче. Заспокойся."
Рості посміхнувся. Його посмішка була сповнена мужності.
«Вони хотіли скинути мене з цього проклятого даху, чи не так? Здається, знову 1952 рік. Нічого ніколи не змінюється?
І, перелазячи крізь стіну, він крикнув: «Побачимося в барі Гаррі».
Потім він зник. Він біг низько, петляючи по оксамитовій траві, падав, повз далі. Нік сховався за дерево і почав чекати на перші постріли. Через свою ненормально швидку реакцію він тримав гвинтівку напоготові в той момент, коли це сталося. Почали стріляти. Нік майже відразу відкрив вогонь у відповідь, і кулі полетіли у вікна.
Час від часу він зупинявся, щоб підповзти до хати. Так він відвів вогонь від агента ЦРУ та зміг точніше прицілитися. Декілька вікон тепер мовчали.
Тягти гвинтівку під дощем було жарко, і дюнна трава прилипала до його рук і одягу. Він бачив, як Донован вистрибнув з-за дерева і кинувся до своєї останньої лютої рисі до дверей, кидаючи гранати. Він не дійшов до дверей.
У якийсь момент співробітник ЦРУ кидав гранати, зі ствола його пістолета-кулемета виривалося яскраве полум'я, і Нік почув вибухи гранат за дверима, а потім раптом Расті відсахнувся назад, наче його вдарив величезний кулак. Він зробив кілька кроків убік, намагаючись рухатися вперед, потім упав і завмер.
Нік знав, що йому доведеться самому йти в атаку. Він хотів кинути гвинтівку і одержати до рук пістолет-кулемет. Він мав багато гранат.
Нік відчув, як вітер тремтить його одяг, а дощ промочив його наскрізь, коли він підвівся і побіг. Ніколас, - у хаті тепло і сухо, сказав він собі. Був лише один спосіб зробити такий самогубний порив. Він випустив останній дикий залп у кожне вікно, змусивши захисників пригнутися, а потім кинувся в траву заввишки по коліна.
Він був уже майже біля тіла Расті, коли знову відкрили вогонь. Він узяв автомат і побіг до дверей. Замість того, щоб зупинитися, він кинув термітну бомбу в зал і пірнув за стіну, коли вона вибухнула. Він кинув другу термітну гранату всередину та ще одну через одне з верхніх вікон. Вибухи та рідкий вогонь створювали пекло у темному коридорі, а з вікон будинку лунали лише безладні постріли.