Це була дуже стурбована людина. Нік коротко подумав, що він міг би сказати чи зробити, щоб покращити настрій свого друга. Напевно, небагато. Може, краще тримати рота на замку. Людвелл був ветераном, досвідченим і дуже здібним агентом. Він не був невротиком і точно не боягузом. І все-таки Нік подумав, що йому краще спробувати.
Іншим тоном він сказав: "З якою сивіллою ви консультувалися останнім часом?"
Людвелл кивнув головою. «Я знаю – це важко сприймати всерйоз. Зазвичай я не став би. Але цього разу все інакше. Я знаю! І це все одно, що носити у животі сотню фунтів бетону».
Нік посміхнувся йому і поплескав його по коліна. «Та гаразд, Бобе. Все це нісенітниця, і ти це знаєш. Я маю на увазі, що стосується передчуття. Якщо в тебе більше даних, значить воно росте, і ти нічого не можеш з цим вдіяти. Ніхто з нас не може . І ніхто нам не може допомогти. Пам'ятайте фразу Фауста: «Не повідомляйте мені, які звуки ви не чули, тому що ніхто не може мені допомогти»? Це частина життя агента, хлопець. Але це був незаперечний факт. . Фауст особисто зіткнувся з Дияволом. Передчуття, в яке я не вірю. Я не думаю, що це відбувається таким чином. Коли ви отримуєте, ви отримуєте його швидко, з несподіваного джерела. Ніколи не знаєш, що тебе вразило. . "
Людвелл похитав головою. Ні. Ти помиляєшся, Нік. Ми з тобою думаємо по-різному. І взагалі, я не маю твоєї нервової структури».
Нік вивудив нову сигарету. Він легко сказав. - "Хто її має?"
Людвелл похмуро глянув на нього. «Так. Ти щасливий – ти начебто супермена. Але я не такий. І не лише я, Нік. Усі ознаки свідчить про невдачу».
Нік зупинився, закурюючи сигарету, і дивився на свого компаньйона. Його очі трохи звузилися, він запитав: «Які знаки?» Невже Людвелл справді відвідував сівілу?
Людвелл повернувся на сидіння обличчям до агента АХ. Його очі шукали на обличчі Ніка реакцію на його наступні слова. "І Цзін", - сказав він. «Книга Змін. Минулого тижня я ходив до буддійського храму, Нік. Я розмовляв із головною жрицею. Вона підтвердила те, що я відчував - я випробував це, Нік!
Нік Картер не засміявся. Йому ніколи не хотілося сміятися менше. Хоча він не вірив у такого роду пророцтва, проте він не висміював їх. Для цього він був надто старим китайцем. Тепер він тихенько свиснув і довго дивився на свого друга, в якому були присутні суміш жалості, співчуття та зневаги. Останнє було навмисно. Людвелл дуже потребував невеликої напруги, невеликої грубої розмови з боку потрібної людини.
«У тебе все добре, – сказав Нік. Як тобі це вдалося! Що жриця використала – стебла деревію чи палички з пророкуваннями? Чи, може, печиво з пророкуваннями?»
Людвелл лише сумно усміхнувся, і тоді Нік зрозумів, що цей аргумент безнадійний. Якщо він не може роздратувати хлопця, в цьому немає жодного сенсу.
"Я сказав тобі", - сказав Ладвелл. «Я був у Китаї надто довго. Я вже не зовсім розумію, у що я вірю, крім того, що я помру під час цієї місії. І ось де ти потрібний, Нік. Я хочу, щоб ти зробив щось для мене. Щось особисте, що не має відношення до операції. Я не можу і не хочу залучати вас до цього. Суто справа ЦРУ”.
«Приємно це знати», - сказав N3 трохи їдко. "Принаймні, ви не повністю прирекли себе".
Людвелл поліз у свій смокінг і витяг довгий товстий коричневий конверт. Він передав його Ніку. «Насправді все дуже просто. І все відкрито. Нічого хитрого чи незаконного. Це стосується моєї дружини та дітей».
Повільне таксі до цього часу обігнало стадіон і проїхало повз гоночну трасу праворуч від них. Скоро вони опиняться на Кеннеді-роуді.
Нік Картер прибрав конверт у внутрішню нагрудну кишеню. Він відчув потріскування товстого паперу в конверті. "Що мені з цим робити?"
"Просто потримай це для мене. Якщо я помиляюся щодо цього почуття, якщо я знову зайду і вийду, я буду поряд, щоб забрати його. Якщо я не зв'яжуся з тобою протягом тижня, ти повинен відкрити його. Усередині інструкції. Це все, що я хочу від тебе.
Нік подивився у вікно. «Добре, це угода. Але ти почуватимешся страшенно безглуздо, коли я поверну його тобі».