Нік весело вилаявся, спіймавши трамвай. Як, чорт забирай, він дозволив собі втягнутися в це?
Зараз, подумав він, йому нема чого боятися поліції. Він тільки-но вбив людину, але малоймовірно, що наймачі шпигуна, ким би вони не були, підняли сморід, якщо вже на те пішло, ця людина вторглася на чужу територію. Він намагався вбити Ніка. У найгіршому випадку це була явна самооборона.
Але до цього не має доходити. Нік на той момент був дуже маленькою мишкою і не хотів привертати увагу великого поліцейського кота.
Він упіймав валла-валлу на поромному пірсі і поплив туди, де Корсар блищав у слабкому сонячному світлі, що починало просочуватися крізь хмари. Він помітив невеликий сампан, прив'язаний до лука Корсара. Отже, на борту філіппінців справді були дівчата, і це ще не було його справою. Пізніше, після того, як він вирішить, що він збирається робити, йому, можливо, доведеться вигнати їх.
Він заплатив жінці-сампанові і піднявся на борт. Жодних ознак Бою, хоча дитина вже повинна бути повернулася. Нік хотів зняти одяг та прийняти тривалий гарячий душ. Він легко спустився трапом і коридором у свою спальню. Він відчинив двері і зупинився. Він дивився. Він почував себе так, ніби хтось завдав йому жахливого удару по серцю. Пот виступив на його лобі, як лід, і всю цю довгу жахливу мить він стояв нерухомо, вражений виглядом тіла Боя. Ніколи ще дитина не здавалася такою крихкою, як зараз у смерті.
Розділ 5
Пазурі тигра
Є ставлення до сну – і є ставлення до смерті. Поети часто плутають їх. Нік Картер ніколи цього не робив. На момент смерті він був старим помічником, відчував її запах на свіжому вітрі і відразу дізнавався про це, коли бачив його. Хлопчик був мертвий, задушений тонким мотузком, який все ще глибоко встромився в ніжну дитячу плоть його горла. Його руки та ноги були пов'язані. Він лежав на величезному ліжку вгору, його темні очі закотилися, оголюючи білки. На грудях у нього лежав аркуш паперу. Звичайний аркуш дешевого друкованого паперу, 8 1/2 на 11, і на ньому щось було надруковано. Коротке повідомлення.
Перший хід N3 був для нього цілком типовим. Він упав навколішки і почав шукати під матрацом свою зброю. Воно все ще було там, «Люгер» та газова бомба, у безпеці у промасленому шовку. Нік швидко зняв стилет і піхви і вклав їх у шовк разом з іншою зброєю. Він відштовхнув їх знову, маленьке тіло Хлопчика рухалося у симуляції життя, коли він нахиляв матрац.
Нік підійшов до дверей спальні і замкнув її. Він клацнув кришки ілюмінатора і щільно закрутив їх. Потім повернувся до ліжка і взяв записку. Він був акуратно набраний свіжою стрічкою.
Містер Харрінгтон: Ви замішані в чомусь, що вас не стосується. Ви вбили одного із наших людей. Ми вбили одного з ваших. Це не має особливого значення, але нехай це стане попередженням. Ми не хочемо тебе вбивати. Утилізуйте тіло таємно і залиште Гонконг до заходу сонця, і ви будете в безпеці. Не кажіть нічого. Будемо дивитись. Не послухаєшся або зверніться до поліції, і ти помреш. Підкоряйтесь і про це забудуть. Це воля - Товариства Червоного Тигра.
Під останньою пропозицією була позначка "chop" - кругла червона ідеограма, зроблена дерев'яним або гумовим штампом. Старий китайський ієрогліф тигра.
Нік стояв біля підніжжя ліжка, дивлячись на Боя, і відчував, як у ньому накопичується лють. Це було неправильно. Зараз це марно, і він не міг дозволити собі розкіш гніву, але цього разу він програв битву. Він відчув, як по ньому струмує піт, і був упевнений, що його вирве. Він пішов до ванної кімнати, але його не вирвало. Натомість він глянув на себе в дзеркало і майже не впізнав обличчя. Він був абсолютно блідий, його очі дивилися і здавались набагато більшими, ніж зазвичай. Його блідість була із зеленуватим відтінком, а кістки обличчя стирчали крізь тверду плоть. Його очі були гарячі й грубі в черепі, і на мить йому захотілося знайти сльозу. Сліз не було. Вже багато років не було сліз.
Минуло цілих п'ять хвилин, перш ніж він повернувся до спальні, тепер уже над нею, лють все ще була присутня, але була захована для використання за потреби. Він відокремив м'якшу частину свого розуму і змусив решту працювати, як прекрасний комп'ютер.
Він підніс до записки сірник і дивився, як вона згоряє в попільничці. Він підняв тільце і поклав його під ліжко, а потім стягнув униз.