Выбрать главу

12 Кайзерлінг Герман (1880 — 1946) — німецький письменник і філософ-ірраціоналіст. Проповідував повернення до цілісності бутті я через пізнання східної мудрості («Мандрівний щоденник філо* софа»)*

13 Робесп’єр Максимільєн (1758—1794)—діяч Великої Французької революції. Один з керівників якобінців (революційних демократів), відзначався бурхливою революційною енергією, безстрашністю, видатними організаторськими здібностями. Внаслідок контрреволюційного перевороту 9 термідора (27 липня 1794 р.) був гільйо-тинований.

14 Шопен Фридерик Францішек (1810 — 1849) —польський композитор і піаніст. Творчість Шопена —епоха у світовій музиці завдяки високому ідейно-художньому рівню та новаторству форми (мелодики, ритміки, гармонії). Шопен використовував елементи народної музики інших слов’янських народів, зокрема українців.

15 М е н д е л ь с о н-Б а р т о л ь д і Якоб Людвіг Фелікс (1809— 1847) — німецький композитор, диригент, органіст, засновник першої німецької консерваторії (1843).

16Чайковський Петро Ілліч (1840—1893)—російський композитор. Його спадщина — одна з вершинних досягнень світового музичного мистецтва. З юнацьких літ Чайковський часто бував на Україні, писав твори на місцеву тематику: пісні на слова Шевченка, українська мелодика в операх «Черевички», «Мазепа».

17 Гріг Едвард Гагеруп (1843—1907)—норвезький композитор, основоположник національної музичної школи. Світову славу принесла йому музика до драми Г. Ібсена «Пер Гюнт».

18 Пятакова вулиця — нині вулиця Саксаганського в Києві. Названа на честь Пятакова Л. Л. (1888—1918) — одного з керівників революційних подій 1917 р. у Києві (з жовтня 1917 р. — голова міського військово-революційного комітету).

19 Німецький хімік Абдергальден Еміль (1877— 1956) — швейцарський біохімік, іноземний член-кореспондент АН СРСР (1923). У 1904—1945 рр. працював у Німеччині, досліджував структуру і функції білків.

20Бісекриса.— Тут: звульгаризоване ім’я Беатріче — плато

нічне кохання великого італійського поета Данте, яке стало символічним.

21 Мадемуазель Помпадур — фаворитка французького короля Людовіка XV (1721—1764). Фактично керувала внутрішньою і зовнішньою політикою Франції останні двадцять років життя.

22 Мечников Ілля Ілліч (1945—1916)—російський І український біолог, один з основоположників еволюційної ембріології, порівняльної патології, мікробіології та імунології. Народився на Україні (Харківщина), працював тривалий час в Одесі, заснував тут першу в Росії бактеріологічну станцію (тепер науково-дослідний інститут). Лауреат Нобелівської премії (1908) за відкриття фагоцитозу (захисного пристосування у тварин і людей).

23 «К а м е р т о н». — Тут: перекручена назва «Декамерону» — класичного твору великого італійця Д. Боккаччо.

24 Бекон Френсіс (1561—1626) — англійський філософ 1 державний діяч, родоначальник англійського матеріалізму, спрямованого проти ехоластики та богослов’я. Метою знань Бекон проголосив здатність науки збільшувати владу людини над природою. Автор трактату «Новий Органон» та утопії «Нова Атлантида»,

26 Софія. — Тут: Софійський собор у Києві.

26 Маруся Богуславка — легендарна героїня української народної думи «Маруся Богуславка», яка, лишившись в неволі у ту-^ рецького паші, визволила «сімсот козаків». Сюжет думи для своїх однойменних творів використовували І. Нечуй-Левицький, М. Ста-рицький.

іт Бондарівна-^героїня української народної пісні-баладя

«У містечку Богуславку» — нескорена, горда українка, яку не змусила жити в неволі навіть загроза смерті:

‘ «Ой волю ж я, пан Каньовський,

В сирій землі гнити,

Ніж з тобою поневолі

; На цім світі житиі (Українські народні пісні/

У 2-х кн.— К., 1954. —Кн. 1. —С. 131).

У 'контексті роману йде своєрідне протиставлення вчинків Ма

русі1 Богуславки і Бондарівни, «вічна» альтернатива: пожертвувати сгаоєю волею задля врятування інших чи лишитися нездоланною особистістю за будь-яких обставин. В українському фольклорі знайшли відгук обидві позиції.

28 ...слова—полова, але огонь в одежі слов а...^

з вступного слова І. Франка до поеми «Лісова ідилія» (1900 р.).

29 С о сюр а Володимир Миколайович (1898—1965)—український радянський поет, учасник громадянської та Великої Вітчизняно! війни, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1963). Видав понад 80 збірок поезій. Після О. Олеся взажався найніжнішим ліриком України. Останнім часом нову хвилю уваги до творчості