— Вам треба наловити багато риби, — сказав Володька.
— Коли ти нам допоможеш — риба буде, — відповідали матроси.
— Обов'язково, — обіцяв він. — Що б не було, а рибу добудемо.
Підпливли до того місця в морі, де, як казав капітан, мусила бути риба.
Закинули в море трал. Це сіть така, якою рибу ловлять. Потягли трал за собою. Витралили лише одну маленьку рибку.
Взяв її Володька за хвостик, потряс нею та й каже:
— Де ж ваша риба? Мені самому двадцять таких рибок на сніданок не вистачить.
Засоромились капітан і матроси.
Знов пустили за борт трал. На цей раз витягли більшу рибу — тріску.
Штурхнув її Володька пальчиком, понюхав і каже:
— Що ж, цього мені на обід теж замало.
Розсердився капітан, почувши таке від Володьки.
— Хлопчиську, — гукнув він на нього, — а може, і цієї риби тобі мало на обід?
Володька дивився на море, куди капітан показував пальцем.
З води то виринала, то знов пірнала величезна риба, показуючи гострий хребет. Коли вона показувала свою морду, то здавалась такою великою, що може проковтнути капітана й Володьку разом.
— О, це малятко для мене годиться, — сказав Володька і сперся рукою на поручні. — А як ця рибка зветься?
— Це касатка, хижий морський звір, — відповіли йому матроси, — вона їсть рибу, звірів і людей.
— О, поганець! — І, звернувшись до матросів, Володька загукав: — Рушницю мені! Я провчу її, як їсти людей!
Принесли рушницю.
Хлопець довго націлявся. Нарешті націлився і сказав:
— Стріляю.
Блиснув вогник, бахнув постріл. Заклубився димок. А Володьки на палубі не стало. Від пострілу рушниця здригнулась і так штовхнула його в плече, що він полетів з палуби в море.
А на хвилях забила хвостом по воді касатка. Потім заспокоїлась і спливла на поверхню. Біля неї зачервоніла вода. Лиху рибу було вбито.
— Загинув наш Володька, загинув сміливий рибалка, завзятий мисливець, — закричав капітан, закричали матроси.
Зі страхом дивились вони на море, але нічого, крім касатки, що її забив Володька, не бачили.
А Володька, пірнувши мало не до дна, пирхнув носом, пустив дві бульби і вдарив об воду руками й ногами, наче жабеня.
«А тут таки мокро», — подумав Володька. Широко розплющив очі і побачив перед собою багато риб. Маленькі й великі, вони пливли зграями, обминаючи сіть, що її тяг за собою тральщик.
— Е, голубчики, — сказав Володька, — та ви в сіть не хочете зазирати?
Назустріч хлопцеві плив великий оселедець. Володька кинувся до оселедця, щоб загнати його в сіть. Але оселедець глибоко пірнув і зник з його очей. Бачить Володька, пливе багато пікші, великої сріблистої риби. Давай заганяти її у трал. Злякалась пікша Володьки і вся у сіть зайшла.
Випливає назустріч, Володьці чорне кругле страховище. «Що то за риба?» — думає хлопець.
А то був електричний скат. Така риба, що сама в собі електричну батарейку носить. Хто її зачепить, так електрикою і вдарить.
В цей час повз електричного ската той самий великий оселедець пропливав.
— Зараз я вас обох у сіть зажену, — вирішив Володька. І гайда на ската й оселедця руками махати. І просто до нього підпливає. А скат як наїжився, і лише торкнувся Володька його рукою, а він хлопця і вдарив електричним струмом. Потемніло в очах у Володьки. І замість того, щоб оселедця та ската в сіть загнати, сам у сітці опинився.
Тим часом рибалки пливли далі і ловили рибу.
Ось витягли з моря сіть, і на палубу висипалась купа мокрої блискучої, як алюмінієві покришки, риби. Між рибою чорніло щось кругле й велике, як гарбуз.
— Це що таке? — спитав капітан, показуючи на той гарбуз матросам.
— Не що, а хто — спитайте краще, — почувся голос із купи.
Гарбуз став на ноги і одрапортував:
— Володька Велетень прибув на тральщик і слухає вас, капітане Крихітка!
Це був живий Володька.
Матроси й капітан кинулися до Володьки. Вони тиснули йому руки і мало не задушили, обіймаючи хлопця.
Всі надзвичайно зраділи, а Володька гордо ходив од корми до носа й назад та розповідав кожному, що він робив у морі і як потрапив у сіть.
Тому що моряки дуже потомилися, капітан наказав усім лягати спати, крім стернового.
— Сьогодні я стоятиму біля стерна, — запропонував Володька. З ним погодилися, і всі, крім нього, полягали спати.