Капітан Муль
Передав радист Ан-Ан
Володя зрадів, почувши, що «Лахтак» урятувався від загибелі. «Ото б познайомитися з цим капітаном Мулем і героем-матросом Бойчуком», — мріяв хлопець, підслухуючи нові радіограми.
Радіограма 4
Говорить порт Архангельськ
Усім суднам, що заховались од шторму!
Небезпека на морі минула. Виходьте в море за вашим призначенням. Під час шторму загинув тралер «Рожева чайка». Команда «Рожевої чайки» трималась до кінця героїчно, як належить радянським морякам. Вічна пам'ять героям!
Начальник порту
Ще одну радіограму записав Володя крапками й рисками азбуки Морзе.
Володя випустив з руки олівець. Голова його впала на стіл. Хлопець так втомився, що заснув. Йому снився простір закрижанілого моря, пароплави, що пробиваються крізь кригу, і полярна метелиця мчала їм назустріч з горбів арктичних островів. Крізь метелицю визирало обличчя незнайомого радиста, і рука, здавалось, вистукувала:
— … Слава переможцям арктичних морів!
1934
ХАТИНА НА КРИЗІ
Частина перша
ГАЗЕТА НА ВУЛИЦІ
Людина стрибала в трамвай і випустила з рук газету.
Вітер підхопив її, метнув нею по бруку і поніс вздовж тротуару.
Володя Велетень, що саме в цей час переходив вулицю, ступив ногою на папір. Заради цікавості він підняв газету.
І така незначна подія призвела до того, що його спокій було збаламучено на довгий час.
В газеті йому на очі впав такий заголовок:
«НА ДИРИЖАБЛІ ДО АРКТИКИ»
Хлопець перечитав під тим заголовком замітку такого змісту:
«1 серпня з Москви вилітає дирижабль «Третя п'ятирічка». Дирижабль летить в Арктику. Він має своїм завданням наблизитись якомога ближче до полюса. Там з дирижабля на плавучу кригу висадять трьох людей. Їм залишать намет, радіостанцію, харчі, одяг та інструменти для різних спостережень. Це буде перша науково-дослідна станція на плавучій кризі біля полюса.
Троє сміливих, що залишаться там: штурман Андрій Бойчук, зоолог Офіура і мисливець Крига. Вони збираються пробути на плавучій кризі цілий рік. Ще не вирішено питання про четвертого учасника експедиції — радиста. Раніш вважали за обов'язкове взяти такого. Але тому що штурман Бойчук досить обізнаний з радіосправою, потреба в радисті відпадає. Питання про радиста остаточно буде розв'язано цими днями».
Ця замітка порушила Володин спокій. Він цікавився Арктикою. Він був радистом-аматором.
Два роки тому йому довелося протягом трьох ночей підряд слухати радіограми з Арктики. То були страшні три ночі. В полярну ніч над пустинними просторами крижаного моря та його островів бушував ураган. Володя чув, як перегукувались радіостанції пароплавів та полярних островів. В одну з таких ночей загинув тралер «Рожева чайка». Тоді саме мало не загинула шхуна «Лахтак».
Володя чув, як переказували по радіо, що «Лахтак» врятувався лише завдяки відвазі та енергії матроса Андрія Бойчука. Тоді ж він чув, як одна з радіостанцій на полярних островах повідомляла про мисливця Тараса Кригу.
Тепер прізвища тих самих людей знов зустрілись йому. Вони летять далеко в країну плавучих криг. Як би хотів Володя полетіти з ними! Мрії про далеку й небезпечну подорож усе частіше огортали хлопця.
ТРОЄ СТАРИХ ДРУЗІВ
«Комісія полярних експедицій» — так називалась та установа, де вже другий тиждень працював штурман Бойчук. Будинок, де містилася комісія, стояв в одному з вузьких провулків, яких досить багато в центрі Москви. В кімнатах того будинку безперервно відбувались наради досвідчених полярних дослідників, повітроплавців та наукових працівників різних спеціальностей. Тепер усі вони були зайняті підготовкою арктичної експедиції на дирижаблі «Третя п'ятирічка».
В справах тієї експедиції і приїхав сюди штурман Бойчук.
Цей сміливий моряк, колишній дніпровський, а потім полярний матрос, коли довідався, що дирижабль полетить в Арктику, вигадав таке.
Хай його з кількома товаришами висадять на плавучі крижані поля. Їм мусять залишити намет, харчі та невелику радіостанцію. І все. Вони протягом зими будуть провадити різні наукові спостереження.