Пропозицію штурмана Андрія Бойчука було прийнято. Багато людей вважали цю витівку смертельно небезпечною, але коли вони зустрічали Бойчука, то швидко міняли свою думку. Молодий моряк вражав усіх своєю надзвичайною енергією, його кремезна постать, упевнені рухи, сталевий зір синіх очей, світилися відвагою, одразу завойовували довір'я і симпатію.
Сьогодні штурман поспішав у комісію. Сьогодні туди мали з'явитись його товариші, які разом з ним працюватимуть на плавучій кризі Арктики.
Ми застаємо штурмана в момент, коли він зустрівся з цими своїми друзями.
— Андрію! — гудів, розставляючи руки, літній, високий чоловік у шкіряній куртці.
— Голубе мій! — тряс йому руку сухорлявий чоловічок в солом'яному брилі.
— Здрастуйте, здрастуйте! — радо вітався з ними штурман. — А я на вас чекав!
Високий був відомий мисливець Крига, колишній боцман. А невеличкий — зоолог Офіура. Обидва старі приятелі штурмана. Крига був його першим учителем на полярному морі. Разом із Офіурою свого часу вони ловили живих білих ведмедів.
Ці двоє, коли почули про задум штурмана зимувати на кризі, перші відгукнулись, заявивши, що хочуть приєднатись до штурмана. Бойчук був дуже радий таким спільникам, яких він особисто знав, з якими разом працював на Півночі.
— Ну, друзі, готові? — питав штурман.
— Давно! — відповіли йому мисливець і зоолог.
— Але що ж ви там робитимете? Таке запитання ставлять усі. Що робити там мисливцеві й зоологові, коли там нема жодної живої істоти?
— Як нема!? — крикнув Крига.
— То ще невідомо, — відповів Офіура, — а щоб той факт встановити, я ото й хочу поїхати.
— Але ж крига на місці не стоятиме? — питав Крига. — А коли вона пливтиме, то й ми кудись попливемо, — продовжував він. — І, може, нас у такий звірячий край занесе, що нікому й не снилось.
— Добре, — сказав Бойчук. — Залишається питання про те, чи брати з собою радиста. Я проти тому, що сам можу бути за радиста. А зайва людина — зайвий вантаж, бо харчів же треба брати… одяг, зброю. Для дирижабля важко, і нам не дуже зручно.
— Правильно, правильно! — підтримали його товариші. — Ми теж проти.
І всі троє пішли до кімнати, що тимчасово правила Бойчукові за кабінет.
ТРИ ЛИСТИ ШТУРМАНОВІ БОЙЧУКУ
У себе на столі штурман знайшов три листи. По штампах на конвертах він розібрав, що один лист був з Якутії, другий — з Чукотського краю, а третій — з України.
— Цікаво, хто це тобі пише з різних кінців Радянського Союзу? — спитав Крига.
— О, я одержую тепер дуже багато листів, — відповів штурман, — і більшість з проханням взяти з собою на полюс. Навіть одна бабуся вісімдесяти років прислала листа, в якому запевняє, що вона все життя мріяла побувати на полюсі. Бабуся просить, щоб ми взяли її з собою, вона там куховаритиме та прибиратиме…
— Що прибиратиме, — засміявся Крига. — Крижані поля?
— Ану, прочитай ці листи, — запропонував Офіура, — може, щось цікаве.
— Навряд, щоб цікаве. Скоріш смішне, — відповів Бойчук і розірвав перший конверт.
В конверті був лист такого змісту:
«Шановні товариші Бойчук, Офіура і Крига!
Дуже хочу поїхати з вами на полюс. Згоден на всі умови. Буду робити яку завгодно роботу. Мені п'ятнадцять років, але кажуть, що в Якутії немає кращого стрільця. Минулої зими я застрелив найлютішого вовка в Якутії. Це був триногий вовк, що знищив силу оленів. Ніхто не міг його знайти, але мені пощастило. На лижах можу йти десять днів підряд по сто кілометрів за день, а їстиму лише через день і на одинадцятий день втоми не відчуваю.
Я певен, що буду на полюсі, і тому найближчим часом виїжджаю до вас у Москву.
Оротук».
— Впевнений хлопчисько, — крекнув Крига. — Ну, який він стрілець, ми ще побачимо. Триногих вовків, правда, не стріляють, а палками б» ють, бо коли в нього зосталось три ноги, то він уже здихає.
— Ну, що ж, проїздиться хлопець, — сказав штурман і взявся за другий лист.
Пробігши очима кілька рядків, він звернувся до зоолога:
— Тут про вас згадується, — і прочитав листа.
«Любий штурмане Бойчук!
Ви їдете на полюс. Як я заздрю Вам! Можу стати у пригоді як моторист. Мене знає зоолог Офіура. Разом із ним минулого року ми впіймали блакитного кита. Той кит живе й досі в своєму озері. Я разом з товаришами доглядаю його. Коли я довідався, що Ви збираєтесь зимувати на полюсі, то вирішив будь-що попасти теж туди. Кита тут доглядатимуть Анкауге, Тайо, Рінтетегін та Тваль. Найближчим часом я виїжджаю до Вас. Перекажіть привіт Офiурі.