15 Не треба плутати Георгія, опікуна Англії та ордену Підв’язки, із св. Георгієм-ченцем, убитим за народне повстання проти імператора Зенона. Наш св. Георгій — каппадокієць, полковник на службі у Діоклетіана, замучений, кажуть, у Персії, в місті Діосполі. Але ж у персів не було такого міста, отже пізніше мученицьку смерть його приточено до Мітілени, у Вірменії. У Вірменії нема Мітілени так само, як нема Діоспола в Персії. Та в кожнім разі безперечно, що Георгій був кавалерійським полковником, бо кінь його при ньому в раю.
Пісня п’ята
1 Раніше говорили: sainte n’y touche[13], і говорили правильно. Ясно було, що це жінка, яка ніби ні до чого не торкається; а то вже спотворене слово — sainte Mitouche[14]. Мова дедалі вироджується. Я хотів би, щоб автор мав сміливість сказати «sainte n’у touche», як говорили батьки наші.
2 «Сатана» — слово халдейське, означає приблизно те, що «Аріман» — у персів, «Тіфон» — у єгиптян, «Плутон» — у греків», а в нас диявол. Тільки в нас його малюють з рогами. Див. сьомий том «De formе diaboli» превелебного отця Тамбуріні.
3 «Frappart» (я досить вільно переклав: гультяй. — М. Р.), дружній титул, яким звали один одного францисканці в XV сторіччі. Учені по-різному тлумачать етимологію цього слова; очевидно, воно означає сильного бійця, здорового забіяку, заводіяку.
4 Цей засуд Хлодвіга та багатьох інших треба розглядати лише як поетичну вигадку. А втім, у моральнім розумінні можна сказати, що Хлодвіг міг бути покараний за вбивство кількох сусідніх державців і декого із своїх родичів, це ж бо не зовсім по-християнському.
5 Костянтин одібрав життя своєму тестеві, зятеві, небожеві, жінці й синові і був наймарнолюбніша і найлюбострасніша на землі людина, зрештою добрий католик; але вмер він аріанином, хрестив його аріанський єпископ.
6 Францисканці завжди ворогували з домініканцями.
7 Як видно, автор тут лише жартує. А втім, Гусман, винахідник інквізиції, що ми звемо його Домініком, був справді гонитель. Добре відомо, що жителі Лангедока, так звані альбігойці, були народ, вірний своєму державцеві, і що з ними проваджено щонайжорстокішу війну єдино через їхні вірування. Нема нічого страшнішого, як нищити залізом і вогнем володаря та його підданців з того приводу, що вони думають не так, як ми.
8 Condigne (співдостойний), від латинського condignus; це слово стрічаємо у письменників XVI ст.
9 Про цю війну сказано тільки в апокрифічній книзі Єноха[15], у жодній іншій з єврейських книг про неї немає ні слова. Вождем небесного воїнства був справді Михаїл, як каже наш автор; але вождем лихих ангелів був не Сатана, а Семехіах; таку помилку можна пробачити в довгій поемі. (Дальша примітка стосується тільки французького тексту. — М. P.)
Пісня шоста
1 Див. у пісні сімнадцятій.
2 Це той самий паж, на чиєму озадку Жанна нарисувала три лілеї.
8 Адоніс, чи то Адоні — син Кініра і Мірри, фінікійський бог, коханий Венери-Астарти. Фінікійці щороку оплакували його смерть, а потім раділи з його воскресіння.
4 Гадають, що Ганнібал пройшов Савойєю; отже, храм Чутки (або Слави. — М. Р.) міститься у савойців.
5 Цей набрід справді огидний. Ці люди, як відомо, лили потоки наклепів на автора, що не заподіяв їм ніякого лиха. Вони писали, що він плагіатор; що він не вірує в Бога; що доброчинець роду Корнелевого — Корнелів ворог; що він мужицький син. Вони накидали йому неможливі пригоди. Вони двадцять разів казали й переказували, що він продавав свої праці. Цілком справедливо, що він, кінець кінцем, виганяє всю цю наволоч із храму Слави, куди вона думала пролізти, як ті злодії, що крадуться вночі до церкви, щоб потягти там чаші.
6 Херувим — небесний дух чи ангел другого ступеня першої ієрархії. Це слово походить від єврейського херуб, у множині — херубім. Херувими мали чотири крила, чотири обличчя і бичачі ноги.