4 Він і був ним справді.
5 Алкід, Діоніс (Вакх у Вольтера. — М. P.), Персей — сини Юпітера, Ромул — Марса і т. ін.
6 Вільгельм Завойовник, нешлюбний син нормандського герцога, син повії, як те сумлінно свідчить автор, за лордом Ч...дом.
7 Тут маємо знову наслідування Гомера, але ті, хто вдає, що читав його по-грецьки, скажуть, що по-французьки завжди виходить воно гірше.
Пісня п’ятнадцята
1 Ми вже казали, що абат Трітем ніколи нічого не говорив про Діву та про вродливу Агнесу; автор поеми тільки задля скромності накидає іншому всі гарні прикмети цієї повчальної повісті.
2 Архієпископ Турпін, якому накидають «Життєпис Карла Великого і Роланда», був реймським архієпископом у кінці VIII сторіччя; книга ця належить ченцеві на ймення Турпін, що жив у VIII ст. З цього роману Аріосто й узяв деякі зі своїх оповідань. Розсудливий автор удає тут, ніби позичив свою поему в абата Трітема.
3 Односпів (у Вольтера faux-bourdon — одноголосний, унісонний церковний спів. — М. Р.) — розмірений церковний спів. Парафіальний серпент (інструмент музичний. — М. Р.) дає тон, а всі партії достроюються до нього, як уміють. Це чудесна музика для тих, у кого немає ушей.
4 Стентор був вістуном у Гомера. Цей прехороший хист зробив його безсмертним, і цілком заслужено.
Пісня шістнадцята
1 Признаюсь, у Трітема я її не читав; але можливо, що я не прочитав усіх писань цього великого мужа.
2 «Верни меча свого на його місце; усі-бо, хто взяв меч, від меча загинуть». Св. Петро тут, побожно хитруючи, радить англійцям не воювати.
3 Лямотт-Гудар, поет трохи сухий, що написав, проте, непогані речі, складав на лихо в 1730 році оди в прозі; новий доказ, що ця божественна поема написана була саме за цього часу.
4 Фортунат, єпископ Пуатьє, поет. Накидувана Фортунатові поема «Pange lingua» належить не йому.
5 Святий Проспер, автор дуже сухої поеми про благодать, V ст.
6 Григорій Турський, перший, хто написав історію Франції, де повно чудес.
7 Св. Бернард, бургундець, родився 1091 p., був ченцем у Сіто, потім абатом у Клерво; він втручався у всі тогочасні громадські справи і стільки само діяв, як і писав. Не можна сказати, щоб він написав багато віршів. Щодо антитези, за яку вихваляє його автор, то він справді був великий аматор цього засобу. Він каже про Абеляра: «Leonem invasimus, incidimus in draconem». Коли його мати ходила ним важка, їй ніби приснилось, що вона вродила білого собаку, і їй провістили, що син її стане ченцем і гавкатиме на мирян.
8 Св. Аустін, чи то Августін, чернець, уважаний за фундатора єпископства Кентерберійського; чи то Кентербюрійського.
9 Як відомо, євреї позичили у єгиптян сосуди і втекли.
10 Левіти, що зарізали двадцять тисяч своїх братів.
11 Фінеес, який звелів знищити двадцять чотири тисячі своїх братів за те, що один із них розділив ложе з мадіанітянкою.
12 Аод, чи Ауд, убив царя Еглона, але лівою рукою.
13 Самуїл розтяв на шматки царя Агага, що з нього Саул узяв викуп.
14 Відома всім Юдіта.
15 Вааса, цар Ізраїля, убив Надада, чи Надава, і став після нього царем.
16 Ахав узяв великий викуп з Венадада, царя сирійського, як Саул з Агага, і був убитий за те, що простив.
17 Йоас, що його вбив Єгозавад.
18 Натяк на епіграму Расіна:
Je pleure, hélasl pour ce pauvre Holopherne,
Si méchamment mis à mort par Judith[16].
19 Василіск — дуже відома тварина, якої, проте, ніколи не було на світі.
20 Левіафан — теж вельми знана тварина. Одні кажуть, що це кит, інші — що крокодил.
21 Фосфор — світлоносець, що з’являвся перед ранньою зорею, а та йшла перед колісницею Сонця. Все жило, все виблискувало в древній міфології. В поезії не можна перестать жаліти, що минулися ті натхненні часи, повні прекрасних вимислів, поспіль алегоричних. Які, в порівнянні з цим, ми бідні, — ми, «нащадки варварів»!
22 Древні дали Сонцю колісницю. Це була зовсім звичайна річ: Зороастр на колісниці переносився в повітрі; Іллю знесено на небо в блискотливій колісниці. Четверо коней Сонця були білі. Їм імена, за Овідієм, були: Піроей, Еой, Етон, Флегон, — тобто полуменистий, східний, річний, горючий. Але, на думку інших учених дослідників античності, вони звались: Ерістрей, Актеон, Ламп і Філогей, тобто червоний, осяйний, блискотливий, земний. Я гадаю, що вчені ці помилились і взяли назви чотирьох частин дня за імена коней. Це груба помилка, яку я відзначу в найближчому номері «Меркурія», поки вийдуть дві дисертації in folio, що я написав з цього приводу.