– Якщо порахувати, скільки разів козаки нападали на Крим, гадаю, вийде аж ніяк не менше, ніж кількість нападів кримців на Украйну.
– Мій товариш дитинства Каплан-Гірей обіцяв мирно співіснувати з козацькою державою, – сказав Григорій. Втім, про деякі інші речі гетьманич все ж таки вважав за краще промовчати, приховавши від поважного зібрання своєрідний «резервний» варіант взаємодії з кримським ханом.[35]
– Отже, гадаю, ви якось самі порозумієтеся поміж собою, – посміхнувся великий візир.
– А Польща?.. – Пилип Орлик перевів підозріливий погляд на французького посла.
– Що маєте на увазі? – перепитав той із найбезневиннішим виглядом.
– Чи може французька корона гарантувати невтручання в українську справу Станіслава Лещинського, коли останній отримає корону?
– Гадаю, що у короля Станіслава вистачатиме клопоту і без вас.
– Н-ну-у, це ще як подивитися…
– Тобто?..
– Тобто Московія навряд чи змириться з його реставрацією. А організовувати похід на Варшаву найзручніше саме через українські землі.
– Ну то й що?
– А те, що задля власного спокою Польща може спокуситися наданням… я би так сказав – занадто потужної військової допомоги козакам. Настільки потужної, що вона ляже на наші шиї черговим непосильним ярмом, аж ніяк не ліпшим, ніж ярмо московське.
Вже вкотре у повітрі кабінету повисла важка мовчанка. Минуло не менше двох хвилин, перш ніж месьє Вільнєв відповів:
– І що ж ви хочете від Франції?
– Нічого неможливого, окрім гарантування нейтралітету Польщі щодо козацької Украйни. Тоді Польща немовби щитом захищатиме французькі землі від експансії московитів, а Украйна, у свою чергу, таким саме щитом захищатиме польські землі.
– А ви даєте гарантії, що козаки виконають оборонну місію, на яку сподіваємося ми усі?
І вже вкотре у розмову втрутився Григорій:
– Лише декілька місяців тому я відвідав Украйну, побував на Запорозькій Січі, мав перемовини з кошовим отаманом Іванцем. І повірте вже мені – запорожці з надією очікують моменту, коли мій шановний батько нарешті повернеться з вимушеної еміграції. Тоді у всій Гетьманщині не знайдеться жодної козацької шаблі, яка б не піднялася за віру християнську та славетного мазепинського сподвижника Пилипа Орлика!
Месьє Вільнєв вислухав палку промову гетьманича із скептичною посмішкою і тільки-но зібрався щось заперечити, як Ваган-паша проскреготав:
– Оце слухаю я, слухаю і все дивуюся: від імені кого виступають сьогодні наші шановні учасники переговорів – батько й син Орлики?
– Ви маєте якісь сумніви? – нахмурився старий гетьман.
– Маю, і небезпідставні.
– Поясніть, прошу!..
– Навряд чи під ваші стяги збереться бодай сотня табель на всьому просторі від Стокгольма до Парижа.
– Але ж…
– Ви нічого не можете гарантувати, наскільки палко того не хотіли б! – махнув рукою великий візир. – Прошу не розцінювати цю думку як образу, проте ви занадто довго просиділи під домашнім арештом, аби мати справжнє уявлення про стан козацтва у вигнанні.
– Нічого, зате я маю таке уявлення!
Погляди присутніх знов схрестилися на Григорієві, який поспішив завершити думку блискавичним пасажем:
– Не заперечую, можливо, повної сотні ми не зберемо… Проте врахуйте, які звитяжні лицарі входитимуть до цього загону! А ще зважте, наскільки авторитетний ватажок їх очолюватиме у цій борні…
І він шанобливо вклонився батькові.
Ваган-паша замислився, нервово смикаючи себе за борідку, а месьє Вільнєв декілька разів повільно плеснув у долоні та щиро посміхнувся:
– Що ж, месьє Григоре, Франція готова повірити вашим словам. Адже самовідданим служінням Його Королівській Величності Луї П'ятнадцятому ви довели, що вашому слову можна довіряти.
– А отже?.. – запитав старий гетьман, і попри намагання будь-що стримувати емоції, у його голосі відчувалася схвильованість.
– А отже, ми довіряємо думці месьє Орлі та вважаємо її достатньо авторитетною. Тому французька корона готова виступити гарантом лояльності претендента Станіслава Лещинського щодо козацької держави після того, як він отримає польську корону.
Пилип Орлик не відповів нічого, тільки міцно замружив очі й повільно перехрестився. Григорій же дивився на батька із неприхованою гордістю: ось він, довгоочікуваний момент істини! Дві великі держави сучасності – Французьке королівство й Османська імперія – нарешті відкрито визнали, що тільки незалежна Украйна гарантуватиме мир і спокій в усій Європі! І вустами двох відповідальних посадовців гарантували недоторканність козацької держави.
Тепер лишилося не так уже й багато – забезпечити сходження претендента Станіслава Лещинського на польський стіл.
35
У серпні 1732 року Григорій Орлик зустрічався з Каштан-Гіреєм. Саме тоді останній пообіцяв схилити нового великого візира Ваган-пашу до співпраці з королем Франції, без чого переговори 3.05.1733 року були б неможливими. А на прощання запевнив гетьманича, що у разі необхідності навіть без вищого наказу Порти кримці вдарять на росіян в Україні (див. Хронологічну таблицю).