Дружина похитала головою.
— Ні, зараз зі мною все гаразд. Я була така налякана, Ніку. Хотіла утекти якнайдалі. Я не хочу повертатися. Пообіцяй мені, що ти більше ніколи не повернешся до того міста.
Я поплескав її по руці.
— Ну ж бо, годі тобі. Тепер усе гаразд. Ми очистили місто від тієї банди. Тобі більше немає потреби хвилюватися. Ми передали усю ту справу Федеральному бюро розслідувань, тож тепер це клопіт федералів...
Марді схопилася за мою руку.
— Усю ту справу? — перепитала дружина й знову затремтіла. — Іти мусиш у ній фігурувати?
— Заспокойся. Від цього розслідування я триматимусь осторонь. Усе зробить Еккі. Ми з тобою будемо непричетні.
Марді глибоко вдихнула.
— Зрозуміло, — сказала дружина.
— Я мушу знати, що сталось у будиночку.
Вона обернулась та поглянула на мене.
— Що сталося? Що ти маєш на увазі, запитуючи мене, що сталося?
Я трохи розвернувся на сидінні.
— Куди ти зникла? Я повернувсь до будиночка, а тебе там не було.
Марді тремтіла.
— Ні... Я злякалася та втекла звідти.
— Що ж тебе так налякало, мила? Куди ти втекла?
— Я не хочу про це говорити, Ніку. Чи не могли б ми просто їхати далі?
Я обійняв дружину та розвернув обличчям до себе, промовивши:
— Вибач, крихітко, та це серйозно. Коли я повернувсь до будиночка, то не знайшов тебе, натомість знайшов мертву Блонді.
Я відчув, як тіло Марді заціпеніло.
— Мертву? Ти хочеш сказати, що її хтось убив?
— Так... хтось її убив.
Марді тихо заплакала.
— О, Ніку, а вона ж прийшла, аби мене застерегти. Вона прийшла та попередила, що вони йдуть по мене. Я так злякалася, що побігла до лісу, а її залишила у будинку. Блонді повідомила: Кац сказав їй, що Спенсер хоче прибрати нас зі свого шляху. Запевняла — Спенсер думає, що ми з тобою забагато знаємо і що Кац вже виїхав до нашого будиночка.
— Але ж Спенсер не знав, що ми живемо у тому будиночку, — заперечив я.
Марді опустила голову.
— Він знає усе... кажу тобі, він знає все.
Я пригорнув дружину, заспокоюючи:
— Ну, зараз це йому анітрохи не допоможе. Цьому типові буде непереливки, коли федерали прищемлять йому хвоста. Слухай, крихітко, може, ми зупинимося у цьому містечку, доки ту банду розіб'ють ущент, а тоді зможемо повернутися додому та почати все спочатку?
Марді похитала головою.
— Я не можу думати про це зараз. Розкажи мені про ту жінку... що з нею сталося, Ніку? Ти повідомив поліцію?
Я бачив, що вона не заспокоїться, поки не почує від мене усієї історії. Тож, оминаючи бридкі деталі, розповів дружині про те, як повернувся до рибальського будиночка, як думав, що її вбили, як знайшов Блонді та що сталося потім. Марді сиділа, ховаючи від мене своє обличчя та тихо плакала.
— Отак воно й було, мила, — завершив я. — І тобі нема чого плакати. Може, вона й прийшла для того, щоби тебе застерегти, та однаково її рано чи пізно спіткала би така доля. Блонді була грубою дівкою, й тобі не варто за нею побиватися.
Марді приклала хустинку до носа, зиркнула в мій бік блискучими очима й запитала:
— Що змусило її отак прийти до нашого будиночка і ризикувати власним життям заради мене?
Я схилився до керма та завів двигун, промовивши.
— Хтозна. Я ніколи б не подумав, що вона на таке здатна.
Щойно рушивши автівкою з місця, мені сяйнула інша думка.
— А як ти знала, що я приїду до Сари Спенсер?
— Я мусила ризикнути... Я не знала напевне, чи ти туди приїдеш, проте не знала, де ще зможу тебе знайти. Тому й подумала, що, повернувшись до будиночка та не знайшовши там мене, ти рано чи пізно поїдеш додому до Сари Спенсер.
— Це дуже розумно з твого боку, крихітко, — захоплено сказав я. — Це дуже розумно.
Потому ми їхали мовчки. Я розумів, що Марді досі напружена. Гадаю, її неабияк приголомшила новина про смерть Блонді. Я тішився, коли ми, зрештою, в'їхали у Платтсвіль та знайшли місцевий готельчик, у якому могли би зупинитися.
Хлопець за стійкою готелю був на три чверті мертвий, та однієї чверті життя йому вистачило, щоби забезпечити нас із дружиною спальнею, а мене — випивкою. Коли ми залишилися самі, я припав до пляшки так сильно, як не припадав до більшості пляшок. Марді занурилась у велике, старомодне ліжко. Від утоми її голова сама хилилася на подушки.
Я кинув на неї єдиний погляд і прийняв рішення.
— Вкладайся просто зараз і спи. А я тим часом зателефоную Еккі та повернуся. Ну ж бо, мила, дозволь мені спершу подбати про тебе.
Марді підвела голову.
— Усе гаразд, Ніку, сходи зателефонуй, а я вже якось дам собі раду. Ну ж бо, що раніше ти підеш, то раніше повернешся.
Це було слушно, тож я залишив дружину та спустився сходами, аби зателефонувати Еккі. Цей хлопець був сповнений новин. Він не дав мені ані найменшого шансу розповісти, де перебуваю, а відразу почав викладати свою історію.
— Ох, що я тобі розкажу! Таж нічого подібного не траплялося ще з часів пожежі у Сан-Франциско[62]! — репетував Еккі в слухавку. — Ти мусиш про це почути, і то швидко. Так от, оборудки «Тканин Маккензі» було викрито, й зчинилася така буча, аж пекло сміється! Отож, подавсь я до Бюро та дав їм, над чим попрацювати. Одначе спершу федерали не йняли мені віри, думаючи, що я налиганий. Та ті хлопці мене знають, отже, зрештою вирішили-таки щось зробити. Тож ми усі рушаємо до поліційного відділку, щоби зазирнути до Каца. Божечку, але ж той сержант його й віддухопелив! Кац був у такому стані, що йому було вже геть не до жартів. То він просто розкрив рота та вже його не стуляв. Цей тип розповідав усі таємні відомості тієї банди так швидко, що федерали не встигали за ним записувати. А тоді вони вивели його назовні. Гадаю, ніхто, крім мене, не здогадувався, що вони таке зроблять, та я тоді цим питанням не переймався. Отже, вони пішли, а я вирішив залишитися у відділку, поки федерали усе владнають. Я хотів отримати історію і, хай йому грець, я її отримав. Щойно федерали вивели Каца з відділку, як наскочили бандити з кулеметами Томпсона[63] та відкрили по них вогонь. Каца просто нашпигували свинцем, і він упав на землю мертвий. Тоді один із федералів також дістав кулю, та двоє інших почали гатити у відповідь зі своєї артилерії, й на вулиці зав'язалася Грандіозна стрілянина, під час якої твій вірний слуга зателефонував до новинарської кімнати та горлав у слухавку останні новини, достоту як той коментатор, що веде трансляцію з місця події.
Кажу тобі, то були незабутні п'ять хвилин, які вирішили хід цієї справи. У Федеральному бюро так розлютилися, що влаштували справжнісіньку облаву — вдерлися одночасно до маєтку Спенсера, до контори «Тканин Маккензі» та на причал Венсді. Це була величезна чистка. Федерали пов'язали їх усіх — Спенсера, Ґаса, того малого гладуна та все їхнє бандитське кодло. Вони мають достатньо доказів, аби запроторити усю ту банду за ґрати на п'ятдесят років, а я маю пречудову історію. І вже за кілька годин вона буде надрукована у свіжих числах газети.
— Чудова робота! — сказав я. — Ти ж не згадував мене?
— Авжеж ні, ти у тій справі жодним чином не фігуруєш... як ти й просив. Слухай, братчику, я надзвичайно радий, що Кац отримав по заслузі, інакше він повісив би на тебе вбивство Блонді. Я страшенно боявся, що він одразу ж про це заговорить, але, певно, його думки були зайняті власними клопотами, тому він про Блонді не згадав.
Я стояв, тримаючи слухавку в руці та відчуваючи, як поза спиною пробігає мороз. Через Каца я міг потрапити у велику халепу. Тому був радий, що його вбили. Той тип мені ніколи не подобався.
— Ну, гаразд, Мо, — звернувся до колеги. — Піду вже до ліжка. Слухай, я знайшов Марді. Ми з нею на деякий час заляжемо на дно. Я стежитиму за новинами у газетах і, коли завершиться судовий процес, ми повернемося до міста. Мені не хочеться, аби мою крихітку в усе це втягнули, тож не ризикуватиму.
— Ти до цієї справи непричетний, тож нехай так і залишиться, — погодився Еккі. — Переказуй Марді мої найтепліші вітання та подбай про неї там, волоцюго ти такий... вона — чудова дівчина.
62
Йдеться про катастрофічну пожежу, що сталася в часи Каліфорнійської золотої лихоманки. Тривала з 3 по 4 травня 1851 року та знищила три чверті міста Сан-Франциско.
63
Thompson М1 — американський пістолет-кулемет, розроблений Джоном Томпсоном у 1916 роді, широко застосовувався під час Другої світової війни. Втім, пістолет-кулемет Томпсона активно використовувався вже під час Сухого закону 1920-1933 років у США, ставши улюбленою зброєю Гангстерів і діставши прізвисько «Томміган».