Формула кваліфікації — це вказівка на статті Особливої, а в певних випадках і Загальної частини кримінального закону, якими передбачене вчинене діяння, шляхом використання скорочених, умовних позначень. Вона становить собою сукупність цифрових та буквених позначень, які вказують на статті (а також їх частини та пункти) Загальної та Особливої частини кримінального закону, за якими кваліфікується діяння.
Формула кваліфікації, як і будь-яке скорочення, для того, щоб була зрозумілою і піддавалася розшифруванню, повинна складатися з дотриманням певних правил. Загальні вимоги до формули кваліфікації такі:
1) в ній має бути названий кримінальний закон, за яким кваліфікується діяння. Оскільки єдиним джерелом, в якому визначається злочинність і караність та інші кримінально-правові наслідки є тільки Кримінальний кодекс України, то обмежуються загальновідомим скороченим позначенням — КК. Враховуючи, що зараз має місце перехідний період, коли у конкретних справах інкримінується порушення як раніше чинного, так і нового кримінального законодавства України, в необхідних випадках потрібно вказувати, що скоєне кваліфікується за КК України 1960 чи за КК 2001 року;
Наприклад, ч. 3 ст.101 КК України 1960 р., ч. 1 ст. 296 КК України 2001 р.
2) якщо стаття поділена законодавцем на кілька частин або пунктів, слід вказати структурну частину відповідної статті.
Наприклад: ч. 4 ст. 185 КК (крадіжка, вчинена у великих розмірах);
пп. 1), 6) ч. 2 ст. 115 КК (умисне вбивство двох або більше осіб, вчинене з корисливих мотивів)
3) при необхідності потрібно зробити посилання на статті Загальної частини КК:
- якщо має місце готування до злочину то при кваліфікації потрібно послатися на ч. 1 ст. 14 КК та на статтю Особливої частини КК, яка передбачає відповідний закінчений злочин
Наприклад: ч. 1 ст. 14 — ч. 3 ст. 185 КК України;
- якщо має місце замах на злочин, то залежно від його виду (закінчений чи незакінчений) потрібно послатися на ч. 2 або ч. 3 ст. 15 КК) та на відповідну статтю Особливої частини КК.
Наприклад: ч. 2 ст. 15 КК — ч. 3 ст. 185 КК України;
- якщо злочин вчинений у співучасті — і це не “співучасть Особливого роду”, яка прямо передбачена статтею Особливої частини КК, то при кваліфікації слід вказати частину ст. 27 КК, яка передбачає діяльність співучасника того виду, діяння якого кваліфікуються, або ж частину ст. 28 КК, яка передбачає форму співучасті, в якій вчинено злочин, який кваліфікується.
Наприклад: ч. 5 ст. 27- ч. 3 ст. 185 КК України;
ч. 3 ст. 28 — ч. 2 ст. 192 КК України.
4) у формулі кваліфікації належить правильно розставити розділові знаки, записати її так, щоб уникнути неясності чи двозначності:
- якщо має місце множинність злочинів, то кожна стаття Особливої частини має бути відокремлена крапкою з комою;
- посилання на статті Загальної частини відокремлюються від статті Особливої частини дефісом;
- посилання на статтю Загальної частини здійснюється окремо щодо кожної із статей Особливої частини КК
Наприклад: ч. 2 ст. 15 — ч. 2 ст. 194; ч. 3 ст. 15 — ч. 1 ст. 134; ст. 138 КК України Неправильно: ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 134, ст. 138 КК.
- формула кваліфікації щодо кожної особи записується окремо.
Формулювання звинувачення становить собою словесне посилання на ті кримінально-правові норми, які відображені у формулі кваліфікації; юридичні формулювання, що відображають норми закону, в яких встановлена відповідальність за вчинене посягання. Формулювання звинувачення дозволяє усунути певну неконкретність, яка може мати місце у формулі кваліфікації. Адже в формулюванні звинувачення формула кваліфікації не лише розшифровується (тобто в ній називаються норми, які формулою кваліфікації лише позначені), а й конкретизується завдяки тому, що в ній вказуються не всі альтернативні ознаки діяння, які передбачені відповідною статтею кримінального закону, а лише ті, які мають місце в даному випадку.
У цьому формулюванні словами відображається сутність звинувачення, пред'явленого особі — тобто вказується, у скоєнні якого злочину (яких злочинів) обвинувачується особа. Наприклад: "На підставі наведеного Н. звинувачується у замаху на розкрадання державного майна шляхом крадіжки, вчиненому повторно, з проникненням у приміщення та у великому розмірі, тобто у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 17 — ч. 4 ст. 81 КК України".